Поговорили і забули?! Півтора року потому
Про це говорили на кожному кроці, обговорювали мало не на всіх телевізійних каналах: батько, депутат районної ради, ледь не заморив голодом чотирирічного сина. Фото знесиленого, до неймовірності виснаженого голодом малюка, який нагадував в’язня Бухенвальду, потрясло тоді все суспільство.
Нагадаємо, в серпні 2018 року правоохоронці, соціальні служби та медики Новоукраїнки вилучили у батьків чотирирічного хлопчика. Замість нормальних для її віку 16 кілограмів дитина важила лише сім. Згодом з багатьох ЗМІ стало відомо, що батько хлопчика — депутат Новоукраїнської районної ради Олександр Мольченко. Всі звинувачення він відкидав та заявляв у соцмережах про «політичну розправу». Депутат стверджував, що дитина захворіла, бо раніше на ній нібито ставили досліди лікарі...
Дехто звинувачував служби, які тривалий час не могли переступити поріг дому Мольченків без дозволу господаря, інші передусім звинувачували матір, яка допустила знущання над власним дитям. Потім ще деякий час увага ЗМІ була прикута до цієї справи. З телеекранів на нас дивився вже досить вгодований хлопчик, чудово почувалися і троє дівчаток, яких теж тоді відібрали в горе-батьків. Усі наголошували на тому, що батька, який мало не довів дитину до смерті від голоду, потрібно суворо покарати.
Як повідомляв слідчий Новоукраїнського відділу поліції Євген Свірщевський, який вів цю справу, Мольченка та його дружину звинувачують у незакінченому замаху на вбивство їхнього малолітнього сина з особливою жорстокістю. Санкція інкримінованих статей передбачає покарання до 15 років позбавлення волі. Але минув час, а точніше — півтора року, а ситуація продовжує залишатися невизначеною. Як повідомив восени минулого року медіаресурс CBN із посиланням на прес-службу Кропивницького апеляційного суду, депутата Новоукраїнської райради Олександра Мольченка, якого підозрюють у незавершеному замаху на вбивство власного сина, звільнили з-під варти в залі суду. До обвинуваченого застосували цілодобовий домашній арешт на два місяці та зобов’язали носити електронний браслет.
Обвинувачений та його захисник наполягали на запобіжному заході, який не пов’язаний з триманням під вартою, вказуючи на стан здоров’я Мольченка та відсутність доведених ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України. Тож колегія суддів апеляційну скаргу обвинуваченого задовольнила частково.
Під домашнім арештом Олександр Мольченко перебував до 16.00 25 листопада 2019 року і не міг залишати місце постійного проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Чому ж склалася така ситуація? Хто затягує справу? Адже на календарі вже 2020 рік. Як нам стало відомо, та й самі ми мали можливість пересвідчитись у цьому, саме підозрюваний виявляє неабиякі здібності в затягуванні справи, користуючись наданими процесуальними правами, на мій погляд, зловживаючи ними. То він не довіряє суддям, спочатку одному, потім іншому. То заявляє, що суд взагалі нелегітимний, бо створений ще в Українській республіці, і рішення суду може бути необ’єктивним. Під час судових засідань сумнозвісний депутат постійно радить суддям іти з посад та висловлює їм недовіру.
А поки суд та діло, як там діти? Про це повідомила начальник служби у справах дітей Новоукраїнської РДА Лариса Миронескул, яка, як представник органу опіки і піклування, продовжує захищати інтереси дітей на кожному судовому засіданні.
— Суд урахував усі обставини справи. На сьогодні Олександра та Наталію Мольченків позбавили батьківських прав на чотирирічного сина, якого морили голодом. Малюка вже влаштовано в родину. Троє інших дітей, які теж були вилучені з родини і спочатку перебували у відповідних закладах, нині перебувають у патронатній сім’ї. І Олександр, і Наталія можуть бачитись зі своїми донечками у визначені для цього дні. Ми намагаємося зберегти родину. Батьків не позбавили батьківських прав — їм дали можливість виправити ситуацію, створити всі умови для виховання і розвитку дітей. Тобто, вони мають довести, що спроможні забезпечити дітей усім необхідним.
Але натомість Олександр зайнятий тим, що намагається довести, що дітей у нього відібрали незаконно. Ми ж чекаємо поліпшення умов проживання, офіційного працевлаштування хоча б одного з батьків, створення мінімально нормальних побутових умов. Прикро, що в той час, коли патронатні вихователі докладають зусиль для того, щоб діти мали можливість навчатись, гарно одягатись, харчуватись, біологічні батьки спромоглися лише виставляти в соціальні мережі фото з цими дітьми, зроблені під час їхнього відвідування. Тим паче, вони вже не мають жодного морального права поширювати фото усиновленого хлопчика. І це не їхня заслуга, що нині малюк не лише набрав відповідну своєму віку вагу, а й добре та щасливо почувається. Та й писати під знімками дітей, які перебувають у патронатній родині, пости з проханням про допомогу на свої особисті картки та на поповнення мобільних телефонів — це вже занадто...
Нині судовий розгляд справи, до якої свого часу була прикута увага чи не всієї громадськості, триває. Водночас, як пояснив начальник Новоукраїнського відділу поліції Ігор Матвійчук, «термін тримання Олександра Мольченка під домашнім арештом закінчився. Суд не продовжив обвинуваченому запобіжний захід».
І хоч подружжя звинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 15, пунктами 2, 4, 12 частини 2 статті 115 КК України, а саме — у скоєнні незакінченого замаху на вбивство власної дитини, слуги закону свій остаточний вердикт винесуть, мабуть, нескоро.
Віриться, що суд не може не побачити явних намірів, спрямованих на заподіяння шкоди власній дитині. І хоча Феміда і зображена із закритими очима, сподіватимемось, що правосуддя таки стане на бік дітей, і судове рішення у цій справі буде справедливим.
Кіровоградська область.
