У Полтаві на фасаді Свято-Миколаївського храму ПЦУ урочисто відкрили меморіальну дошку релігійному та громадському діячеві, учаснику бою під Крутами, поету, публіцисту й історику Демиду Бурку. Ініціювало її виготовлення та встановлення регіональне представництво Українського інституту національної пам’яті. До втілення проекту в життя особистими коштами долучилися місцеві депутати-свободівці, парафіяни, небайдужі земляки.
Під час Другої світової війни Демид Бурко служив у цьому храмі, був його настоятелем. Однак запам’ятали його не лише в цій іпостасі. Уродженець Поділля, котрий частину свого життя пов’язав із Полтавщиною, зокрема з відомими за фільмами Олександра Довженка селом Яреськи та обласним центром, замолоду служив в Армії УНР, брав участь у легендарному бою під Крутами, виконував обов’язки референта інформаційного бюро секретаріату військових справ Центральної Ради. Згодом зазнав переслідувань і арештів.
У роки Другої світової війни долучився до відновлення Української автокефальної православної церкви й водночас вів активну просвітницьку діяльність. У газеті «Голос Полтавщини», яку видавала окупаційна влада, з’являлися його статті та вірші про Тараса Шевченка й інших світочів українського слова. Опублікував там і свої спогади про бій під Крутами. Всі, хто мав такі «гріхи», отримували від радянського агітпропу ярлики колаборантів і «прислужників Гітлера». Хоча насправді більшість із них служили тільки Україні...
Це довів і змушений емігрувати на Захід Демид Бурко. Там він продовжував опікуватися справами УАПЦ, був настоятелем кількох її парафій, займався історико-дослідницькою та літературною творчістю, дописував до газет і журналів, які видавала українська діаспора. Завершальним етапом його релігійно-церковної публіцистики стала книга «Українська автокефальна православна церква — вічне джерело життя», видана у США.
Як наголосив на урочистостях з нагоди відкриття меморіальної дошки один із меценатів цього проекту, заступник голови облради, учасник АТО Анатолій Ханко (на знімку), Демид Бурко належав до когорти діяльних патріотів України, котрі в різні часи за потреби брали до рук і шаблю чи гвинтівку, і хрест священнослужителя, і перо публіциста... Тож зовсім не випадково у почесній варті біля меморіальної дошки стояли активісти молодіжної громадської організації «Сокіл», одягнуті в однострої Армії УНР.
Присутні згадали також ще одного відомого полтавця Петра Ротача, котрий першим відкрив не лише для земляків донедавна заборонене радянською цензурою ім’я Демида Бурка. Літературознавцю та письменнику Петру Ротачу також довелося пізнати гіркий хліб чужини в ролі остарбайтера й потім більшу частину свого життя провести під пильним наглядом КДБ з ярликом «нерадянської людини», пишучи свої твори переважно в шухляду...
Однак саме для того, щоб подібне ніколи не повторилося, сьогодні маємо вшановувати справжніх патріотів України, відкидаючи облуду брехливих звинувачень російсько-імперської ідеологічної машини.
Одразу після відкриття меморіальної дошки Демиду Бурку її освятив настоятель Свято-Миколаївського храму отець Олександр Дедюхін. А на завершення урочистостей усі присутні виконали Державний гімн України.
Полтава.
Фото автора.
