Одеському морському торговельному порту після того, як пішов на пенсію почесний громадянин Одеси, Герой України Микола Пантелеймонович Павлюк, котрий 30 років тут пропрацював, із них 17 — керував портом, не щастило на начальників. Найбільшим містоутворюючим підприємством Одеси, найстарішим морським торговельним портом країни керували люди, які мали вельми непевну уяву про структуру, механізм і основи логістики флагмана портової галузі. І як наслідок — Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» (ОМТП) опинилося в глибокій кризі. Щоб вивести його із цієї кризи, необхідні колосальні зусилля — держави, трудового колективу, Міністерства транспорту та інфраструктури, начальника порту. І не завжди тут досягають цілковитого порозуміння.

У Києві вигадують і пропонують ідеї та новації одну фантастичнішу за іншу. Скажемо чесно й відверто (це точка зору мільйонної Одеси): плани Міністерства транспорту та інфраструктури фактично позбутися ОМТП — це поставити жирний хрест на галузі. В Києві пропонують заборонити перевалку більшості вантажів, залишивши тільки яхт-клуб і причали для прийому пасажирських суден, саме підприємство здати в довгострокову концесію приватному інвестору. Приблизно такі спроби уже здійснювали на початку 90-х років минулого століття. Тоді від знищення порт урятував впроваджений механізм державно-приватного партнерства.

У грудні минулого року виконувачем обов’язків директора Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» було затверджено Олексія Мясковського. Три місяці — строк мікроскопічно малий для того, щоб вивести підприємство з кризи.

Але цифри, як відомо, річ не тільки вперта, а й доказова. 2019-й порт завершив зі збитками в 100 мільйонів гривень. А за підсумками січня цього року ОМТП отримав прибуток 7,9 мільйона гривень. Рік тому цей само місяць був провальним — 6 мільйонів збитків. Як вдалося зупинити падіння виробничих показників?

Парадоксально, але відповідь лежить на поверхні, й про неї знає кожний працівник порту — необхідно скорочувати видатки. І про них усі прекрасно знають. Порту було потрібно насамперед пройти рифи тарифної політики.

Вона передовсім була тісно пов’язана з так званими буксирними послугами, надання яких приносить Одеському порту левову частку доходу.

По-друге, на підприємстві було проаналізовано й ліквідовано, за результатами аналізу, всі непрофільні витрати. Було закрито десятки проектів, що висмоктували з бюджету порту гроші, але не окупалися й не приносили доходу.

Дійшли руки і конкретні заходи й до позахмарних зарплат керівництва порту та провідних спеціалістів. З оплати праці місячна економія становила майже 40 відсотків. За нинішній рік удасться заощадити майже 110 мільйонів гривень. Скоротити фонд оплати праці вдалося передусім за рахунок ліквідації фантастичних премій, яких просто не може бути на збитковому підприємстві.

Водночас з 1 лютого на 10 відсотків підвищено оклади для виробничого персоналу. Підвищення торкнулося тих працівників, які отримували невеликі зарплати, до 8 тисяч гривень на місяць.

Сьогодні середня зарплата в порту на 38 відсотків вища, ніж по країні, на 50 відсотків більше за показник по області. Але 15 тисяч гривень, які сьогодні в середньому одержує працівник Одеського порту, — не межа.

Оптимізація кадрів стосовно кожної структурної одиниці підприємства, що спричиняє в деяких людей негативну реакцію, триватиме й надалі.

«Куркою, яка несе золоті яйця» для прибутків порту, став портофлот, буксири, які виконують різні роботи з проведення суден. Сьогодні в ОМТП відмовилися від погодинної оренди буксирів, адже цей механізм, впроваджений колишнім керівництвом порту, давав змогу приватним компаніям заробляти надприбутки на державному майні. Натомість у порту запрацювала модульна система. Сьогодні в кожному проведенні судна бере участь хоча б один буксир портофлоту.

На жаль, нині на фінансових показниках це відбилося не повною мірою. У цьому винні фіксовані й, по суті, демпінгові ціни на буксирні послуги, котрі, як з’ясувалося, одержали певні клієнти. В них просто колосальні знижки!

Сьогодні портофлот ОМТП шукає роботу скрізь, де є море, де є порти. Є просто вдалі проекти з роботи двох одеських буксирів, котрі працюють в акваторії Миколаївського порту (йдеться про договір оренди двох буксирів портофлоту — «Новатор» і «Стивідор» — на дуже гарних умовах). За підрахунками, ці судна щомісяця приноситимуть по 30 тисяч доларів доходу. Ведучий буксир ОМТП «Граніт» поки що в ремонті, але в березні він повернеться в стрій.

На сьогодні в Одеському морському торговельному порту багато завідомо збиткових структур і об’єктів. Це насамперед соціальна сфера. Приміром, у порту є два дитячі літні табори, дитячий садок. Також на балансі перебувають квиткові каси на причалах у «Лузанівці», «Аркадії», на «Ланжероні». Ці об’єкти мають свою територію, якою потрібно правильно, по-хазяйськи розпорядитися. Планується продати оздоровчий комплекс у Чабанці та аквапарк, 16-поверховий готель «Одеса» на морвокзалі буде передано на баланс державного підприємства «Адміністрація морських портів України», щоб він потрапив у концесійний договір.

Компетентна думка

Микола Павлюк, Герой України, 17 років керував Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт», почесний президент ОМТП:

— Портова галузь — як саморегулювальний механізм, вона сама працює, головне — їй не заважати. Нині головне завдання — вибратися зі збитків, штучно створених попередніми керівниками, і довести, що підприємство може бути прибутковим, знову ставши правофланговим у галузі.

Кабінет Міністрів України повинен вирішувати, в які напрями мають вкладатися бюджетні гроші. Одеський порт розташований в центрі міста, тут мають бути чисті вантажі. Де зараз контейнери працюють, там «працювали» хімія, аміак, це пішло в Південний, вугілля пішло в Чорноморський порт. Мають працювати з чистими вантажами: контейнери, метали, зерно. Але в Мінінфраструктури немає жодного працівника з морською освітою.  Ніхто до моря не має стосунку, вони не знають, що таке судно. Тож як вони стратегію розроблятимуть?

Вірю, що все-таки прийде час, коли Одеський морський порт знову дасть привід говорити про себе як про один з найкращих у світовій портовій галузі.

Одеса.

Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.