Ігор Кузьмак. 

 


Володимир Шевчук (у центрі).

Нова громадська ініціатива небайдужих львів’ян

Ігор Кузьмак, член архітектурно-містобудівної ради Львова, інженер і архітектор, лідер ГО «Форум Львів і майбутнє» вважає, що тарифне навантаження на населення треба істотно зменшити, але для цього потрібно зробити низку важливих, а подекуди й непопулярних кроків. Це болюча проблема не лише для Львова, а й для усієї України. Згідно з інформацією Державної служби статистики заборгованість населення з оплати житлово-комунальних послуг у січні цього року становила 61,5 млрд грн і збільшилася на 6,7%. У січні українці сплатили 19,5 млрд грн — а це лише 81,3% від нарахованої суми. І жодного поліпшення ситуації не видно.

Ідеї Ігоря Кузьмака підтримують колишній заступник міського голови Львова з питань містобудування та інфраструктури, генерал-лейтенант ЗСУ в запасі Володимир Шевчук та експерти ініціативи «Форум Львів і майбутнє», які намагаються спільно знайти відповіді на найболючіші питання розвитку міста і зробити його більш комфортним для мешканців. Вони вважають, що громадські ініціативи повинні підштовхувати владу до більш конкретних і ефективних кроків.

— З чого почати? Це запитання виникає найчастіше, коли потрібно зробити конкретні кроки, а не писати красиві прожекти. Чому саме з прискіпливого вивчення проблеми тарифів на житлово-комунальні послуги розпочав свою діяльність «Форум Львів і майбутнє»?

Ігор КУЗЬМАК:

— Ми живемо у світі, де ресурси вичерпні, їх споживають усе більше, а запасів стає дедалі менше. В умовах України до цього варто додати зношене обладнання та мережі, і це стосується будь-якої сфери: теплопостачання, водопостачання, електроенергія. До того ж застарілий житловий фонд не сприяє ощадному використанню ресурсів.

Переважна більшість населення українських міст проживає в будинках радянської доби, так званих «хрущовках» та «панельках». Відповідно, для розв’язання цієї проблеми ми говоримо про дві складові: енергоефективність та енергоощадність.

Енергоефективність — ефективне використання енергетичних запасів. Це застосування меншої кількості енергії для підтримання того самого рівня енергетичного забезпечення будівель або технологічних процесів на виробництві. Це те, з чим ми маємо проблеми і загалом в Україні, і конкретно в моєму рідному Львові. Наприклад, один кричущий факт. Вартість вироблення 1 МвТ електроенергії в Україні сягає 70 доларів. Тим часом в ЄС — 60 доларів, США — 50, а в РФ — 40 доларів. Перші дві цифри для нас особливо важливі, адже треба брати до уваги такий момент, як істотна різниця в оплаті праці у доларовому еквіваленті. Себто, попри дешеву робочу силу, українська енергетика є фактично однією з найбільш неефективних та дорогих порівняно з іншими державами континенту.

Володимир ШЕВЧУК:

— Коли починаєш говорити про енергоефективність та енергоощадність, дуже часто люди малюють в своїй уяві сонячні батареї, вітрові електростанції, або якісь футуристичні та дорогі технологічні рішення. Насправді, це зовсім не так. Альтернативна енергетика та її розвиток — це важливо і своєчасно. Але альтернативна енергетика може набувати зовсім простих і не надто коштовних форм. Візьмемо для прикладу такий об’єкт, як ТЕЦ, який є майже в кожній області. Здебільшого вони працюють на газу, який є дорогим ресурсом та перебуває під контролем монополій. Таку ситуацію маємо у Львові з нашими ТЕЦ-1 та ТЕЦ-Північна. Проте модернізація обладнання ТЕЦ з встановленням нових котлів та ремонтом всієї мережі дозволяє змінити собі газову залежність та використовувати як паливо інші ресурси. Це мазут, вугілля, якого не бракує в Україні, а тим паче в Львівській області, де маємо Червоноградський вугільний басейн. Так само є можливість використання як паливо деревину, відходи деревообробних підприємств, зрештою, навіть сміття.

Ігор КУЗЬМАК:

— Таких прикладів можна наводити багато. Основна думка, яку «Форум Львів і майбутнє» намагається донести до громадян, полягає в наступному. Ми обурюємося високими тарифами на комунальні послуги. Але у Львові, наприклад, так само великий суспільний резонанс викликало істотне подорожчання проїзду в електротранспорті. Це обурення цілком виправдане. Але треба розуміти, що окрім можливої корупційної складової та впливу монополій, який виявляється в тарифах, проблема значно глибша. Постійне подорожчання комунальних послуг — наслідок колосальної енергонеефективності наших систем. Застаріле обладнання, комунікаційні мережі, колосальна кількість ресурсів для створення енергії. Йдуть роки, але ситуація не змінюється, тарифи на ці послуги зростають і зростатимуть надалі. Тому що за рахунок збільшення тарифів, за рахунок наших з вами кишень закривають дірки в бюджетах комунальних підприємств, установ енергетичного сектору тощо.

— Нові ідеї — це прекрасно, але де взяти гроші? Це питання найчастіше постає на порядку денному, а особливо, коли йдеться про реформування цілої галузі.

Володимир ШЕВЧУК:

— Стосовно фінансів. Безумовно, модернізація енергетичних потужностей вартує грошей, і чималих. Чи має держава, або, наприклад, міста, гроші для цього? Можу сказати однозначно — так, мають. Просто необхідно відповідним чином розставляти пріоритети. І на прикладі Львова, приміром, було б доречно, якби міська влада замість інвестицій в такі дивні проекти, як перенесення з місця на місце фонтанів, чи багаторазове множення бюрократичних установ з сумнівною функціональністю думала б про майбутнє міста. Крім того, не варто забувати про можливість отримання безвідсоткових кредитів, чи навіть грантів з боку європейських організацій та установ. Досвід роботи з ними успішний, і це я можу стверджувати особисто, тому що як заступник міського голови Львова працював над проектом модернізації інфраструктури водопостачання, який був втілений завдяки допомозі європейських партнерів.

Ігор КУЗЬМАК:

— Що стосується тепломодернізації будинків, то її масштабне втілення неможливе без участі самих мешканців. Занадто високим є відсоток застарілого житлового фонду в наших містах. Проте ми вже маємо багато прикладів успішної реалізації тепломодернізації, яка дає змогу істотно заощаджувати на теплі, і зрештою покращує естетичний вигляд будинків. І такі приклади є і у Львові.

Відповідно, якщо не займатися енергоефективністю та енергоощадністю, замкнене коло виходитиме на новий цикл. Ресурси дорожчають, витрачати їх доводиться дедалі більше, і в підсумку більшими стають ціни в наших платіжках. Єдиний вихід з цього зачарованого кола — це енергоефективність та енергоощадність, модернізація обладнання, оновлення комунікацій, тепломодернізація житлового фонду тощо.

Тільки управлінськими прорахунками можна пояснити те, що такі важливі кроки своєчасно не зроблено. Адже це очевидні речі, втілення яких в життя потребує фінансових ресурсів, але неколосальних чи абсолютно непідйомних, як в умовах Львова, так і всієї України.

Відповідно, нова якість управління — це те, з чого мусимо починати, це те, що забезпечить нову якість надання послуг населенню. Ситуація непроста, або ми робимо вигляд, що нічого не відбувається, і наші платіжки ставатимуть більш захмарними аж до повного вичерпання ресурсів енергосистеми та її технічного колапсу, або починаємо втілювати принципи енергоефективності та енергоощадності вже тепер.

— Які конкретні кроки слід зробити в першу чергу? Йдеться про цілий комплекс проблем. Адже будь-які реформи — це часто непопулярні для влади рішення?

Володимир ШЕВЧУК:

— Схема проста. Утворюється ОСББ або інші форми співвласності мешканців на власне житло. І ОСББ може скористатися так званою програмою «зеленого кредиту», який є безвідсотковим і який спільно фінансується містом, державними банками та європейськими партнерами. За цих умов від 40 до 70% вартості тепломодернізаційних робіт покривається перерахованими мною донорами. Іншу частку беруть на себе мешканці. Так, це потребує зусиль й ініціативи мешканців передусім. Але це працює, це реальний та ефективний інструмент довгострокової економії та реальної енергоощадності.

Нам всім треба бути економнішими. У Львові, наприклад, щороку проводять санітарну обрізку дерев. Щороку комунальні служби зрізують старі та хворі дерева, які є небезпечними. Щороку ті самі комунальні служби збирають без перебільшення тонни деревини у вигляді гілок у наших скверах, лісопарках та рекреаційних зонах. І це ресурс, який зовсім не використовується. Це багатство, яке буквально лежить у нас під ногами. Просто необхідно подивитися на звичайні речі під ширшим кутом зору.

Ігор КУЗЬМАК:

— Проблема в тому, що речі, про які ми з командою «Форум Львів і майбутнє» говоримо і над якими працюємо, часто непомітні. На модернізації обладнання не попіаришся, не переріжеш червону стрічку. На оновленні мережі не можна ефектно позувати перед телекамерами. Та це — фундаментальна річ, і тут мова не лише про платіжки. З часів СРСР вся наша енергетична інфраструктура зношується дедалі більше. А відтак, стає дорожчою в утриманні та виробництві енергії. І часу, щоб це виправити, не так вже й багато.

Не буду голослівним. Відкриваємо, наприклад, звіт Global Energy Statistical Yearbook 2016, який ілюструє, що енергоємкість ВВП України одна з найвищих в Європі й поступається лише Росії. Іншими словами, для того, щоб виробити товарів та послуг на певну суму, ми витрачаємо енергії в чотири рази більше, ніж Велика Британія. Сам був вражений цими цифрами, які дають підставу задуматися над причинами нашого економічного відставання.

— Який вихід?

Ігор КУЗЬМАК:

— Лише один — термінова модернізація та впровадження енергоефективних практик. Що для цього потрібно? Політична воля, профільні фахівці та ефективне управління. Інакше тарифний «зашморг» стискатиме нас ще сильніше. А зашморг енергетичної неефективності стискатиме нашу економіку, яка дедалі більше відставатиме від провідних держав в епоху глобальної конкуренції.

Ми свою роботу будуємо на науково-технічному потенціалі у співпраці з кафедрами провідних львівських університетів, які теж потерпають від високих тарифів на тепло і змушені навіть переривати взимку навчальний процес, бо не вистачає коштів. Наша громадська організація пропонуватиме конкретні кроки, як за короткий час можна зменшити тарифи, як вплинути на ринок газу чи поліпшення водопостачання. Експерти форуму працюють над проблемами енергоефективності, транспорту, благоустрою, індустрії культури, соціальними та гуманітарними проектами. І для цього ми задіяли провідних науковців і практиків, яким небайдужа доля рідного міста.

Довідково

Ігор Кузьмак — член правління Національної спілки архітекторів України. З 2000 по 2002 рік — член виконавчого комітету Львівської міської ради. У складі робочої делегації Львівської міської ради у 1998 році в США працював над розробкою проектів місцевих нормативно-регуляторних актів у сфері містобудування, реконструкції, реновації міського середовища. Заснував архітектурну компанію «Укрдизайнгруп», здійснював керівництво проектними та супровідними групами в реалізації архітектурних та інфраструктурних проектів: стадіон до ЄВРО-2012 в Львові «Арена Львів»; перша черга студентського містечка Українського Католицького Університету УГКЦ.

Володимир Шевчук — кадровий військовий, генерал-лейтенант Збройних Сил України. Закінчив Кам’янець-Подільське вище інженерне училище (кваліфікація «мости і дороги»), Військову академію тилу і транспорту, Національну академію оборони України. Навчався у Гарвардському університеті за програмою «Безпека держави». У минулому обіймав посаду заступника директора ЛМКП «Львівтеплоенерго». З 2008 по 2016 рік — заступник міського голови Львова з питань житлово-комунального господарства.

Розмову вів Богдан КУШНІР.

Львів.

Фото з відкритих джерел.