Казка це правда, можлива тільки в казці.
Про що тільки не розповідали казки?! Розповідали і переказували, писали і переписували...: про Кощія Безсмертного і Бабу Ягу, Василису Прекрасну і Царівну Несміяну, Змія Горинича і Золоту Рибку, Іванушку Дурачка і Ємелю, Правду і Кривду, і про яких, Правду і Кривду, казок найбільше. Тому що Кощій, Яга, Василиса... -- жили вони в якомусь одному місці й в якийсь час, а Правда і Кривда -- вони живуть у всій державі й за всіх часів. Правда, Правда -- тільки в загальній уяві, а Кривда вона -- у всій дійсності.
Але все це -- Бабусині казки, які розповідає Бабуся онукам, з надією, що вони, коли підростуть, з їхньою допомогою хоч трохи порозумнішають.
Однак деякі казки, які називаються бабусиними, хоча й знає їх Бабуся, все одно онукам не розповідає. Тому що онуки їх не слухатимуть. Тому що для них краще страшна казка, ніж дурна казка.
Однією з таких дурних казок є Казка про рівність усіх перед Законом, яка ще й тому бабусина, що вік у неї Бабусин, і навіть Прабабусин, і навіть ще більше. Загалом, невідомо скільки. Тому що казці цій більше років, ніж самій Русі, як державі! Отож деякі можуть навіть дивуватися -- як це змогла й зуміла вона прожити стільки?!
Але в тому-то й причина такого довгожительства, що чим більше казка є казкою, тим довше вона живе!
І тому, можливо, коли-небудь зникнуть із числа казок, як уже нерозумні казки, казки про Червону Шапочку чи про Вовка і семеро козенят, а Казка про рівність усіх перед Законом продовжуватиме жити! І навіть, можливо, їй прижиттєвий пам'ятник поставлять. Який, у разі її смерті, перенесуть на її могилу.
