Село Любополь у Визирській ОТГ — не найбільше: тут проживають приблизно тисяча людей. За сто років існування воно переживало і розквіт, і розруху. Були часи, коли Любополь був на слуху в тутешніх місцях — усе було до ладу і на землі, і будинки були заможні та багаті. Сьогодні, на жаль, село, скажемо так, перебуває в занепаді — час перетворив на руїни дитячий садок, мешканці роз’їжджаються на заробітки, зникли дороги, збідніли поля.

Мабуть, тільки місцева школа й будинок культури залишилися ще в робочій формі, хоча першокласників з року в рік стає дедалі менше. І тому, ймовірно, у створенні об’єднаної територіальної громади місцеві жителі побачили надію на порятунок і нове життя села.

Місцева школа свого часу розташовувалася в декількох будинках. Так сталося, що після війни її сформували як семирічку. Потім вона стала середньою. Навчалися понад 300 учнів, не було місць, де їх розсаджувати.

У 1973 році головою місцевого колгоспу імені Суворова став молодий та енергійний Іван Калмакан. Дуже багато допомагав школі й добудовував її.

У Любополі не було сумнівів щодо доцільності створення ОТГ із центром у селі Визирка — голосували одноголосно. Відродження села почалося з відродження місцевої школи.

Сьогодні вона розташовується в одноповерховому будинку, який був побудований у минулому столітті для сільськогосподарських потреб. Будинок, який не раз ремонтували, латаний-перелатаний, сьогодні справляє сумне враження.

Директор школи Олександр Степаненко керує навчальним закладом 26 років. Йому як нікому іншому близькі й зрозумілі всі проблеми сільської школи — від туалетів для дітей і вчителів до навчальних посібників, класів, ремонту. Кожну копійку директорові у минулі часи й донедавна доводилося випрошувати в чиновників від освіти.

А коли було затверджено бюджет розвитку Любопольської школи на нинішній рік, Олександр Всеволодович просто очам своїм не повірив, побачивши цифру           8 мільйонів 364 тисячі гривень (для порівняння: 10 років тому шкільний бюджет був в 15 разів менший!)

А додайте сюди 1,2 мільйона гривень, які школа отримала торік на першочергові ремонтні цілі. Тоді вдалося зробити те, що не змогли впродовж 20 років: виклали плиткою шкільний двір, який раніше без гумових чобіт перетнути було неможливо.

У бюджеті на 2020 рік для Любопольської школи передбачено 3,4 мільйона гривень на капітальний ремонт, 300 тисяч гривень на ремонт, реставрацію, а також утеплення стін, реконструкцію їдальні.

Але найголовніше — починаються роботи з відбудови з руїн сільського дитячого садка, який органічно ввійде в сільський навчально-виховний комплекс.

Ветерани сільської освіти, а серед них Катерина Іванівна Кухаренко, котра пропрацювала у школі 40 років, стали найактивнішими прихильниками створення ОТГ, тому що перші побачили, які разючі зміни відбуваються у школі. А в молодих педагогів немов крила виросли за плечима.

Вікторія Бєздєтко, вчителька біології, хімії та інформатики, свого часу навчалася в місцевій школі. Сьогодні вона, ставши активною учасницею процесу створення ОТГ, упевнена, що саме в новій школі обов’язково виростуть майбутні патріоти села та України, які примножуватимуть її могутність.

Вікторія ще пам’ятає, як працював дитячий садок у Любополі. Сьогодні цей колись добротний будинок перебуває в занедбаному, напівзруйнованому стані.

— Перший клас розміщувався в дитячому садку. Приміщення підходили, дуже великі були приміщення, і все було дуже грамотно сплановано. Це не дуже далеко від школи, і діти могли там обідати, і була група продовженого дня, там школярі могли й відпочивати після уроків цілий день, — каже Вікторія Бєздєтко.

Друге життя сільської школи почалося зі створення Визирської територіальної громади. Якщо раніше об’єднання, навіть на добровільній основі, якось лякало й викликала недовіру в людей, то сьогодні, побачивши перші результати спільної діяльності, люди просто піднеслися духом, у них розправляються плечі й горять очі. Та й молодь, що свого часу виїхала із села, того-таки Любополя, вже починає розмірковувати про повернення.

Одеська область.

Експрес-інтерв’ю

Олександр СТЕПАНЕНКО, директор Любопольської школи:

— У мене мрія була ще до об’єднання громади. Я мрію про спортивний зал у школі. Це один із небагатьох навчальних закладів району, який не має свого залу. Ну як бути без спортивного залу, коли на вулиці зима або провесна? Сподіваюся, що він у нас буде. Ще в нас був чудовий дитячий садок. У мене музична освіта і свого часу я завжди приходив туди на репетиції. Я брав баян і ми там співали й танцювали. Проводили всі свята. У найближчих планах — ремонт паркана біля школи, новий комп’ютерний клас. У нас комп’ютери з 1998 року — вони навіть ремонту не підлягають. Коли подивишся на оснащення одеських шкіл, то стає боляче за свою школу.

У селі є кандидати наук, є лікарі з іменем, економісти й бухгалтери, директори різних підприємств. Хоча село невелике, але в нього є кадровий потенціал, є перспектива. Тому школа й село житимуть і процвітатимуть. Я в це вірю.