На фото: Левко Лук'яненко та Валерій Сарана на з'їзді Народного руху.
Валерій Сарана (тоді викладач Чернігівського юридичного технікуму, а під час розвалу СРСР – перший голова крайового Народного руху) думав обдурити кадебістський "карантин", запроваджений 17-20 червня 1978 року на в'їзді до Городнянського району, біля Седнева. Сів із другом на велосипед і вирішили в такий спосіб проїхати карантинний пост.
У той час, щоб не пропустити нікого на судовий процес над Левком Лук'яненком, совєтська влада придумала карантин на ящура. Скажімо, завернули "козацькую мати" Оксану Мешко, яка їхала з Києва автобусом. А оскільки Валерій Сарана з товаришем їхали велосипедом, а не автобусом, то й сподівалися проскочити. Не вдалося...
А городнянській журналістці Марії Кузьмінській потрапити на суд вдалося: її допустили для "правильного висвітлення" в райгазеті. Але критичне мислення Марії Миколаївни пішло врозріз із кадебістськими установками... Проте щось мусила, звісно, писати. От якби хто її розпитав у Городні та записав про той суд!
Виїзне засідання Чернігівського обласного суду провели в Городні: мовляв, ближче до батьківщини Левка Лук'яненка. Ще й "відкрите", але навіть родичі на нього не втрапили... Насправді виїхали суддя та прокурор в Городню, щоб менше було інформації. Проте, хоч як дивно, вже того само вечора 17 червня зарубіжні радіоголоси таки розповідали про судовий процес...
Чернігівська область.
Фото надано автором.
