Одинадцятирічний Василько К-ч із одного з багатодітних поліських сіл Рівненщини добре навчається у школі. Бере старанністю, бо, як каже, хоче вибитись у люди. Щоб не жити в такій бідності, як його сім'я. Ні, батьки у нього дуже добрі та працьовиті люди, турботливі, але, зауважує хлопчик, живуть із важкої праці. Тому ні автомобіля, ні дорогих смартфонів, ні навіть комп'ютера в їхній сім'ї нема. Є хіба що велосипед.

- У кого батьки були десь на заробітках, то у тих дітей є комп'ютери, смартфони, але таких одиниці, - каже Василько К-ч. - У нас із молодшими братиками цього нема. Ми й не вимагаємо від батьків, бо не хочемо зайвий раз їх засмучувати. У мами хворе серце, то татко не може залишити нас, щоб хоч у Білорусь на заробітки поїхати. Батько вже збирав нам на комп'ютер: людям дрова рубав, допомагав знайомим на будові, щоб хоч частину грошей за комп'ютер заплатити, який збирався взяти у кредит. Мама була проти - вона дуже боїться боргів, бо їх не завжди є чим віддавати. Вона має зошит і туди записує всі наші витрати. Я бачив його.

- І все ж татко хотів поїхати в райцентр за комп'ютером (ми всі троє наколядовані 230 гривень віддали), але почався карантин. У наше село припинили ходити автобуси. А до районного центру далеченько. Та й, як ми чули по телевізору, магазини, де продають комп'ютери, закрили, - продовжує хлопчик. - Тепер уроки дивитимусь по телевізору. І мої молодші брати - теж. Міг би піти до однокласника Максима, в якого є комп'ютер, але мама забороняє: мовляв, карантин і по людях не ходи. Вона дуже боїться, щоб ми не заразилися тим вірусом, із бинта пошила вручну нам усім маски, миємо руки постійно. Добре хоч те, що ми живемо майже біля лісу, до сусідів далеко, то щодня недовго гуляємо по нашому подвір'ю. Я багато читаю. А вчора, коли батьки засаджували город, я навіть усім каші пшеничної наварив, яєчні насмажив.

- Чув, як мама з татом радились: зібрані на комп'ютер 1200 гривень приберегти на «чорний» день, бо не знають, скільки той карантин протримається, а хліб, олію, цукор купувати треба. Мама казала, якщо буде сутужно, то півень ще є - буде з чого юшку варити. Курей бити не хочуть, бо вони несуть яйця. У льосі у нас ще є картопля, буряки, морква, консервація, дві банки засоленого сала, - перераховує Василько К-ч, який із нетерпінням чекає закінчення карантину.

Записала Олександра ЮРКОВА.

Рівне.