Щоб убезпечити дітей від різних інфекційних хвороб, їх відправляють із дитячих протитуберкульозних санаторіїв по домівках, звідки вони, власне, і змушені були вирушати свого часу на лікування. Нонсенс.

У Староосотському дитячому протитуберкульозному санаторії (Олександрівський район Кіровоградської області), крім пов’язаних з епідемією проблем, раптом визріла ще одна. Сьогодні, коли весь цивілізований і гуманний світ намагається максимально убезпечити дітей і дорослих від необов’язкових контактів із хворими, потенційно хворими, соціально невлаштованими людьми, Україна має свій «план»... По-іншому, не зрозуміло, як пояснити в період карантину через коронавірус нагальність скорочення штату працівників і масової виписки дітей із закладу лікарняного типу в сім’ї, частина яких має проблеми з алкоголем, офіційно хворих на туберкульоз чи інші хронічні недуги батьків... На тлі заяв про необхідність жорстких методів протидії вірусу, штрафів, різних обмежень це видається трагічним фарсом!

Головний лікар санаторію Надія Левченко могла б говорити про цю ситуацію довго й емоційно, але, напевне знаючи, що емоції не допоможуть, сьогодні прагматично шукає вихід зі скрутного становища.

«Як дитячий санаторій ми сьогодні не можемо подовжити договір на фінансування з Національною службою здоров’я, — розповідає Надія Борисівна про заздалегідь заплановане профільним міністерством скорочення мережі дитячих протитуберкульозних санаторіїв (і реалізацію цих планів — попри всю очевидну їх нинішню недоречність). — Тобто, з 1 квітня ми не маємо матеріальної підтримки від держави. Наш колектив робив усе від нього залежне, щоб уникнути скорочення і зберегти заклад — ми їздили в Київ, зустрічалися з вищими керівниками держави, листувалися з ким тільки можна було, доводили до відома депутатів... Нам навіть обіцяли, що реформу призупинять і дадуть субвенцію. Ще 12 березня на сесії обласної ради, куди мене запрошували, питання про скорочення й виписку не звучало. А 3 квітня зателефонували з облради і сказали, щоб готувала документи — на дітей, вчителів, вихователів, медперсонал... При цьому наказу на папері немає й дотепер».

Зрозуміло, що в такій непевній ситуації приймати нових пацієнтів на лікування та оздоровлення Стара Осота більше не може — хоча від деяких родин, погодьтеся, дітей зараз було б варто ізолювати. А як виконати іншу дивну директиву — про звільнення працівників, коли той самий Кабмін разом із Верховною Радою заборонили залишати в період вимушених відпусток людей без роботи і зарплати?

«Ми вже обдзвонюємо батьків і повідомляємо, що дітей треба забрати, — Надія Борисівна, мабуть, досі не вірить, що змушена це робити. — Зараз під нашою опікою сто дітей. Я розмовляла з головним епідеміологом області, він радить не приймати дітей, але й не виписувати, адже ми — не школа й не мусимо закриватися на карантин. Санаторій в Старій Осоті передусім — лікувальний заклад. Дзвонила я і колегам з інших областей.

Всюди така сама патова ситуація. Щоправда, в санаторіях, котрі готують під заклади базової обсервації, вихованців оперативно (і без права на роздуми чи вагання. — Авт.) відправляють додому...»

Кіровоградська область.