У нього з дружиною Іляною четверо дітей: дев’ятнадцятирічний Владислав (студент Люблінського політехнікуму), чотирнадцятилітня Анастасія і тринадцятирічний Назар (учні Рокитнівської гімназії) і найменша улюблениця сім’ї дволітня Юстинка.
Попри зайнятість Віктор Григорович знає і по можливості старається підтримувати уподобання і стремління кожного зі своїх дітей:
— Владислав мріє працювати в будівельній галузі, і це добре. Анастасія дуже активна у громадському житті: вона — голова учнівського самоврядування гімназії! І це їй знадобиться в дорослому житті. Назар ще не визначився з майбутньою професією, але гарно малює. А маленька Юстинка тішить усю сім’ю своєю безпосередністю, — усміхається Віктор Григорович.
— Сім’я — це надійний тил, яким я дорожу, бо вона підтримує у тяжку хвилину. Стараюсь бути другом для дітей, щоб вони не боялись мене, а ділились своїми мріями, секретами, сумнівами, що часто буває у їхньому віці. Особисто для мене був авторитетом мій батько Григорій Мініч. Він учив мене, братів Валерія і Григорія, сестру Катерину бути людяними і справедливими. Я йому дуже за це вдячний. Коли важко чи потрібна якась порада, я завжди звертаюся до свого батька, який має багатий життєвий та управлінський досвід. І взагалі, батьки потрібні людині у будь-якому віці, — каже Віктор Мініч.
Рівне.
