Відомо, що для прийняття будь-якого виваженого рішення треба мати певну інформацію. Тим паче, якщо це стосується загальнодержавних інтересів або розвитку місцевих громад. Саме тому законодавством і було встановлено право народних депутатів України, депутатів органів місцевого самоврядування на отримання інформації. При цьому народним депутатам надано право на ознайомлення з будь-якою конфіденційною та таємною інформацією з питань депутатської діяльності. Депутати органів місцевого самоврядування також мають право на отримання довідкових матеріалів та іншої інформації, необхідної для здійснення депутатських повноважень (ч. 2 ст. 14 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»). При цьому депутат не може розголошувати відомості, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законом, інші відомості з питань, що розглядалися на закритих засіданнях ради чи її органів і не підлягають за їх рішенням розголошенню (ч. 4 ст. 8 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»). Це можна розуміти як те, що депутати місцевих рад також мають доступ до інформації з обмеженим для загального користування доступом.

Незважаючи на ці правові постулати, окремі органи державної влади ігнорують встановлені законами норми, чим порушують гарантії діяльності депутатів. Нещодавній приклад. Головне управління Державної податкової служби у Харківській області відмовило одному з депутатів Харківської обласної ради в наданні інформації стосовно сплати податків і зборів, в тому числі й місцевих податків, деякими сільгосппідприємствами у Вовчанському районі, пославшись на конфіденційність, державну, комерційну та банківську таємницю. Нагадавши депутату, що підпункт 21.1.6 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу (ПК) України зобов’язує посадових осіб контролюючих органів не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи.

Що це, як таке може бути, що навіть депутат не може отримати інформації про сплачені конкретним підприємством податки? Невже в податковій забули чи не побачили, що за Законом «Про інформацію» будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (ст. 20), а право на інформацію може бути обмежене лише законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ч. 2 ст. 6). До речі, інформацією з обмеженим доступом є лише конфіденційна, таємна та службова інформація. Відмовляючи в отриманні депутатом інформації у зв’язку з її конфіденційністю, податківці чомусь забувають про те, що за Законом «Про інформацію» (ч. 2 ст. 21) конфіденційною вважається лише інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень. Маловірогідно, що десь у податкових звітах сільгосппідприємств їхні керівники зазначили, що вони обмежують доступ до своїх звітів, а тому податківці повинні ці звіти вважати конфіденційними.

Саме тому хочеться нагадати шановним митарям, що в Україні ще діє ПРАВО — право на інформацію, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів (ст. 5 Закону «Про інформацію»). І навіть інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. При цьому предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов’язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо (ст. 29 Закону «Про інформацію»).

Залишається нагадати, що 5 червня цього року Верховна Рада України внесла зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за невиконання законних вимог та перешкоджання діяльності народного депутата України, Рахункової палати, члена Рахункової палати, депутата місцевої ради, після набрання чинності яких чиновники врешті-решт згадають про свої обов’язки стосовно своєчасного і повного надання інформації, необхідної народним обранцям для виконання своїх повноважень.