Пам’яті Небесній Сотні Майдану Гідності, Сину Володимиру — всім патріотам України! Земний Вам уклін — брати і сестри Свободи.
Mos legem regit — звичай править законом!

Вступ

І

Громадянам України забезпечити гарантовані в Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990, Конституціях України в редакції 24 жовтня 1990 і 28 червня 1996 років права, свободи та обов’язки людини згідно з ратифікованою (1973) Україною Загальною декларацією прав людини Генеральної Асамблеї ООН для завершення правової системи і знань: а) у родині і сім’ї гуманітарним вихованням; б) шкільною, бажано спеціалізованою і вищою освітою для дії знань — життєвої необхідності; в) не сукупністю норм, а професійно-патріотичним виконанням волі народу, особливо на посадах та досвіді суспільної діяльності для забезпечення людині добробуту!

ІІ

Така історична логіка епох формування і розвитку республіканських суспільств народів, де справедливий розподіл багатства не формував умов для трагедій, повстань, революцій насилля, військових конфліктів, внутрішніх і міжнародних воєн. Класи держави і політика її влади замінили народовладдя. Тепер діє боротьба політиків з партократичними олігархами і деформована людям політична ідеологія економіки суспільства, прав людини в державі, вчинків структур її влади. Але народ України, своїм історичним минулим, заклав фундаментальні основи мирних соціальних змін.

ІІІ

Людям, а суспільно адресно — виборцям, необхідно: а) освоїти сучасні наукові принципи ідеології народовладдя, які є діючою історичною закономірністю: а) вона ж і соціальна необхідність, яку треба відтворити для сучасних умов використання; б) ми логічно як наукову предтечу сформували висновки в дослідженнях правознавчої законотворчості; в) для публікації проекту Альтернативного Закону про вибори органів народовладдя в Українській РСР; г) і вибори було заплановано здійснити не через політичну діючу тоді Комуністичну партію України, а виправдану історією діяльність Рад народних депутатів; д) це історичний факт реалізації ідеології народовладдя. Публікація відбулася у молодіжній газеті острова свободи міста Львів — «Ленінська Молодь» (07.09.1989); е) тут є велика заслуга Олеся Гончара, який представив автора проекту О. П. Коцюбу народним депутатам ВР СРСР від України — В. Грищуку, В. Черняку, В. Яворівському, Ю. Сорочику, 

А. Ярошинській, А. Назаренку; є) серед яких особливо відзначився Юрій Сорочик, який з аеропорту «Бориспіль» вилетів до Львова, зустрівся з колективом відомої газети і за одну добу здійснили тодішній набір і на ранок (07.09.1989) вийшла в світ перша публікація нового виборчого права; ж) у газеті «Вечірній Київ» нова система виборчого права вийшла в світ, відредагований автором, (09.09.1989), з якої успішно здійснили передрук; з) «Правда України»; и) «Радянська Україна».

ІV

Названі публікації проекту, передрук іншими ЗМІ і пропаганда ідеології народовладдя дали можливість народу критично переосмислити політику ленінської більшовицької партії влади. Так з народом перенесли центр пропаганди на якісно новий підхід до виборчої системи. Головне, саму активну участь народу, також його виборних представників — Рад народних депутатів всіх рівнів!

V

Саме ця вертикаль виборної влади відображає інтереси народу, який демократично в процесі організації і проведення виборів визначав як позитивну, так і негативну роль представника влади, оцінював їхні вчинки, і кожна людина мала можливість проявити свої здібності в суспільстві. Але лише в тому суспільстві, в якому держава перестане бути експлуататором власного чи інших народів і буде виконувати волю народу, яка визнана в звичаях і традиціях та закріплена в законах.

VІ

Суспільство України і тепер потребує наукових досліджень і розкриття соціального та суспільного явища як у європейському, так і світовому стратегічному масштабах і вимірах не з політичної точки зору, адже це лише амбіційний примітивно-емоційний вимір політиканів про самих же себе або ж впливу «їхньої партії» на їхнє ж розуміння значення Людини честі та гідності.

VІІ

Якщо названа або їм подібна когорта (група) політиків не згодна із змістом і попереднього абзацу, то нехай сконцентрують свої інтелектуальні зусилля або ще не розкритий творчий потенціал і пояснять виборцям: а чому в епіцентр їхньої уваги як об’єкт дослідження не поставлена 1) людина, яка є дійсним творцем історії родини, сім’ї, суспільства; 2) держави з рабовласницької на правову?

VІІІ

У науково-практичному прикладі наведемо важливий факт, досить актуальний в сучасності, з наукового вчення марксизму, який використовують найбільше для політичної боротьби. К. Маркс в своїх дослідженнях визначив наукову систему із шести самостійних видів пізнання суспільних відносин — базисних (матеріальних) і надбудовних (ідеологічних). Це і шість книг: 1) «Капітал», 2) «Земельна власність», 3) «Найманий труд», 4) «Держава», 5) «Зовнішня торгівля», 6) «Світовий ринок». Ця наукова система не досліджена в спадщині мислителя та змісті розділів публікації Марксом першого тому «Капітал», удосконаленого у французькому виданні 1867 року, а також і його листах.

ІХ

Наукові пошуки Маркса — творчо пройдені випробування младогегельянством (об’єктивний ідеалізм Гегеля), фейєрбахіанством (матеріалістична критика Фейєрбахом ідеології Гегеля). Проте К. Маркс, отримавши правові та юридичні знання, навчаючись на юридичному факультеті спочатку в Боннському, а потім Берлінському університетах. І, спілкуючись з батьком — Генріхом Марксом, який був відомим адвокатом, К. Маркс розпочав дослідження з критики буржуазного правосуддя, беручи участь у судах тодішньої Німеччини. Сукупність знань і досвіду призвели до критичної оцінки ідеології, що характеризувала загальний зміст і державну політику цієї європейської країни.

Х

Маркс геніально визначив предмет пізнання — товар: процес виробництва, розподіл, мету капіталізму — привласнення без оплати додаткової вартості, яку капіталіст й інші експлуататори народу привласнюють у тих, хто створює матеріальну та іншу вартісну товарну цінність продукту.

У повномасштабному розкритті наукової системи, Маркс здійснив дослідження правових і юридичних відносин. Мислитель поєднав їх у взаємодії з економічними відносинами. Теоретично процес їх взаємозалежності засновник марксизму здійснив (1859) у передмові твору «До критики політичної економії» з висновками: 1) «Мої дослідження привели мене до такого результату, що правові відносини, так же точно, як і форми держави, не можуть бути зрозумілі із самих себе; 2) ні з так званого загального розвитку людського духу; що, навпаки, вони коріняться в матеріальних життєвих відносинах; 3) сукупність яких Гегель, за прикладом англійських і французьких письменників ХVІІІ століття, називає «громадянським суспільством»; 4) і що анатомію громадянського суспільства треба шукати в політичній економії» (Маркс «К критике политической економии». Москва. Государственное издательство политической литературы, с. 7).

К. Маркс науково здійснює діалектичну класифікацію суспільних відносин: «Загальний результат, до якого я прийшов і який послужив потім керівною ниткою в моїх подальших дослідженнях, може бути коротко сформульований таким чином: а) в суспільному виробництві свого життя люди вступають у визначені, необхідні, від їх волі незалежні відносини — виробничі відносини; б) які відповідають певному ступеню розвитку їхніх матеріальних виробничих сил; в) сукупність таких виробничих відносин становить економічну структуру суспільства, реальний базис, на якому піднімається юридична й політична надбудова; г) і якому відповідають певні форми суспільної свідомості; д) спосіб виробництва матеріального життя обумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя взагалі; е) Не свідомість людей визначає їх побут, а, навпаки, їхній суспільний побут визначає їхню свідомість; є) на відомій ступені свого розвитку матеріальні продуктивні сили суспільства приходять у протиріччя з існуючими продуктивними відносинами, або — що є тільки юридичним відображенням останніх — з відносинами власності, всередині яких вони до цих пір розвивались; ж) такі відносини перетворюються на їхні окови; з) тоді наступає епоха соціальної революції; и) у розгляді переворотів треба відрізняти матеріальний, з природно-науковою точністю констатований переворот в економічних умовах виробництва; і) від юридичних, політичних, релігійних, художніх або філософських, коротше — від ідеологічних форм, у яких люди усвідомлюють цей конфлікт і борються за його вирішення» (див. там само, с. 7—8).

ХІ

Найбільш логічну наукову їх реалізацію Маркс здійснив у першому томі «Капіталу», де він послідовно, по мірі дослідження економічних процесів, визначив наукову оцінку закономірності розвитку систем правової та юридичної діяльності з регулювання і економічних відносин у складі загальних соціальних і суспільних відносин, які створюють основу умов для законотворчості.

Відповідно, результати законотворчої і, на її ж основі з урахуванням досягнень в суспільстві природничих і гуманітарних наук, законопроектної роботи і в правовій системі України. Так нам засвідчує історичний досвід України-Руси: особливо «Руська Правда»; Конституція України 1710 року; Права, за якими судиться малоросійський народ; Універсали Козацтва України, що стали підставами Українській Центральній Раді (УЦР) і для Конституції Української Народної Республіки (УНР) 1918 року, також Земельного закону 1918 року й інших необхідних тоді законів.

Конституція УНР (29.04.1918) за традицією мала ще назву — Статут про державний устрій, права і вольності УНР. У Конституції УНР закріплено принцип розподілу влади на законодавчу, виконавчу, судову! Як і в «Руській Правді» скасовано смертну кару («Голос України» — 28.04.2018 р.).

М. Грушевський з однодумцями підготували правову основу і для створення Української академії наук (теперішня Національна академія наук України), що дуже швидко використав Павло Скоропадський, якого обрав не народ України, а з’їзд хліборобів, організований з 

Ф. Лизогубом — з найкрупнішими володарями серед землевласників України і, виконали поставку продовольства для Німеччини з України під впливом військового німецького корпусу, який перед цим роззброїв військову дивізію, що охороняла Українську Центральну Раду. Розкрита діяльність і Директорії, мета декларації, розстрілу Болбочана, таємного договору між Петлюрою і Пілсудським.

ХІІ

Високоосвічений М. С. Грушевський володів теорією марксизму, знав і прагнення К. Маркса про закономірність здійснення мирної соціальної революції. Такі реальні можливості існують. Геніальний мислитель їх послідовно досліджував на основі наукової системи розвитку народів, яка необхідна людству й можлива, коли провідні світові країни та їхні народи проявлять власну волю!

К. Маркс, дослідивши скрупульозно й діалектично велику кількість матеріалів, обґрунтував, що «Англія є єдиною країною, де є можливість провести неминучу соціальну революцію цілковито мирними і легітимними засобами». Відомо, що Україна займала 6-те — 7-ме місце наприкінці ХХ століття, серед цивілізованих країн світу в першій десятці з Англією. А дослідження земельних правовідносин і висновки Маркса вражали ясністю і відтворенням правди про значення і роль людини та народу з їхнім суспільством на історичних етапах розвитку. Ставало очевидним, чому Маркс так активно й творчо в наукову систему законспектував епохальний труд «Стародавнє суспільство» (1877) Л. Моргана, знаменитого етнографа США із знаннями юриспруденції та депутата Конгресу.

Наш М. Грушевський не тільки вірив у мирну соціальну революцію та проводив її в життя у тодішніх умовах України: він не створив у період керівництва УЦР військових конфліктних акцій, не захопився і не піддався ленінській політиці класової боротьби, яка застосовувалась під марксизм.

Правологічні порівняльно-правові дослідження ідей політика Леніна, з його власної думки як «вождя світового» пролетаріату без наукового «вчення» вже Ульянова-Леніна, дали аргументи для розкриття його авантюрної політики більшовицького кровавого насилля і перевороту. Дволикий, за привласненим прозвищем «Ленін», у дійсності, не дозрів до науки. Тому не знав ні наукового змісту марксизму, ні творчих досліджень Маркса, а тим більше підстав, чому засновник марксизму не здійснив публікацій творів протягом 15 років з липня 1867 року (від публікації І тому «Капіталу») до 14 березня 1883 року (дня смерті наукового мислителя і пророка) на давно ним заплановану і скрупульозно науково виконану для здійснення мирної реалізації наукової системи:

а) Карл Маркс особисто відзначив, що Маніфест комуністичної партії — це політичний твір, виконаний з Фрідріхом Енгельсом для організації партії такого об’єднавчого спрямування. Тому він і зробив висновок, що для такої партії ще необхідно добиватися наукової перемоги; б) першим твором наукового рівня Маркс назвав свою опубліковану працю «Злиденність філософії» (1847) як відповідь на книгу французького соціаліста Прудона «Філософія злиднів» (1847); в) Ульянов, він же Ленін, 14 жовтня 1921 року підготував статтю «До четвертої річниці жовтневої революції», яка була опублікована в газеті «Правда», визнавши, що на 1921 рік створено революцією насилля лише державний капіталізм. Тепер «від мілкого селянського господарства через державний капіталізм» будується соціалізм і комунізм (Ленин. ПСС. 5-е издание. М. Политиздат. 1974. Т. 44. с. 144—152).

Таким чином, якщо зрозуміти партійні політичні фантазії про «світле майбутнє», керівництво тодішньої України «знайшло» народу шлях для 1922 року на мілке селянське господарство через державний капіталізм та ленінську програму — НЕП — у державний капіталізм із політикумом Росії.

ХІІІ

Україна, напрацювавши науковими дослідженнями ідеологічну систему народовладдя, в 1989 році опублікувала проект Альтернативного Закону України про вибори органів народовладдя, поєднавши історичне відродження в сучасних умовах на ідеології народовладдя для реальної діяльності Рад народних депутатів. Україна із своїм народом відкрила початок соціальної мирної революції без насилля, політичного обману, хабарництва, правопорушень, злочинів — у майбутнє.

ХІV

Про початок соціальної мирної революції офіційно повідомлено 7—9 вересня 1989 року. Про зраду народу України історія зафіксувала термін — 26 червня 1994 року підступної зради про позбавлення всього депутатського корпусу і Верховної Ради України конституційних повноважень.

Редакція названої газети зберегла честь та гідність тієї епохи! А побажаннями добра є її звернення до існуючої президентської влади ще 16 липня 2013 року з нагадуванням і всьому суспільству, що народ не буде миритися з діяльністю узурпованої і попередніми президентами його влади, що протест народу зростає до межі силових протестів, і це вже засвідчили народні Майдани. Але реакції діючої влади редакція, як і автори, й на попередні публікації, не отримали. Хоча редакція своєчасно актуалізувала чинність і дію Декларації про державний суверенітет України.

Якби ж системи президентської влади освоїли методологічну основу Декларації, а також прочитали статті 3 і 40 Конституції України, могли б відповідально показати конкретним фактом нашим громадянам як треба виконувати Основний Закон в державі суспільства народу України та вести діалог з народом на профілактику попередження правопорушень і недопущення злочинів.

ХV

Вимога часу: 1) Людина — творець; 2) Суспільство народу — основа; 3) Держава — виконавець; Така реальна історія і її науково-практичні висновки дії закономірностей. Проте узурпація влади народу владою президентів в державі України, тоді їх структури владарюють над Людиною і Народом: 1) нищать Декларацію про державний суверенітет України, прийняту 374 голосами та схвалену на Всеукраїнських референдумах 17.03 і 01.12.1991 року, закріпивши основоположні принципи: «Народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці»; 2) «Повновладдя народу України реалізується на основі Конституцій (в редакції 24.10.1990 по 27.06.1996) як безпосередньо, так і через народних депутатів»; 3) нова Конституція України з 28.06.1996 року діє з виконанням заключної частини, що «Декларація є основою для нової Конституції, законів України і визначає позиції Республіки при укладенні міжнародних угод»; 4) аксіома епохи —– влада належить народу, і держава повинна виконувати волю народу України! 5) Таким є складний шлях на величчі історії народу України-Руси, закріплений в правових пам’ятниках!!!

Частина перша

Самовизначення української нації:десять розділів та заключний висновок Декларації; історична роль і міжнародне значення

§ 1

Вислів «в державі суспільства народу України» для наукового розуміння є очевидним — це явище історично й науково доказане, оскільки держава є лише продукт суспільства певного етапу та походження, яке починається з накопичення багатства і поділу народу на класи — багатії і бідні — і як результат революції насилля. Дика приватизація — не тільки політична гра, але запрограмовані дії.

Наукові дослідження історично підтвердили ці притаманні епохам процеси з часів Античності й Середньовіччя і тривожну Сучасність: Китай; Україна-Русь (епохи від Ольги); Англія (Велика Британія); США; Німеччина як феноменальні формування історичного розвитку в їх суспільствах, а також різновиди у становленні демократії; важливі пізнання такої спадщини мають й інші народи.

§ 2

Об’єктивні умови і причини  збереження даної Божим провидінням спадщини для розвитку мирних цивілізованих соціальних та суспільних закономірностей стосовно всіх народів і людства.

Як один із класичних зразків ми виділили порівняльні етапи правознавчих фактів з досліджень процесів поєднання проблемного в історії правонаступництва природного права, збереженого Козацтвом України до нашого часу на традиціях України, та Сполучених Штатів Америки — з її етапами демократичних цінностей, поєднаних у Конституції США на основі як Книги законів корінних народів, так і нових видів та форм демократії, включаючи ознаки європейських традицій.

§ 3

В Україні, бо народ демократично схвалив: а) у Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року (див. «Відомості Верховної Ради УРСР» (ВВР), 1990, №31, ст. 429); б) та Постановою Верховної Ради УРСР 

№56-ХІІ від 16 липня 1990 «Про День проголошення незалежності України» (див. «Відомості Верховної Ради УРСР» (ВВР), 1990, №31, ст. 430); в) закріпленої теж імперативною нормою: «Вважати 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України»; г) назване загальнонародне свято України заслужено громадянами було озвучено Всенародним та урочисто відзначено народом України двічі 16.07.1990 р. і 16.07.1991 р.; д) перший рік був святковим внутрішнім національним святом народу, які завершили мирну перемогу багатовікової боротьби; е) на другу річницю, виконуючи волю народу, незалежність України було відзначено публічно в Палаці «Україна» із запрошенням дипломатичного корпусу держав в Україні та офіційних гостей.

§ 4

Бо для народу України так було заповітно закріплено в «Руській Правді», Конституції 1710 року, Універсалах Української Центральної Ради, її Конституції, Земельному законі, інших документах також для Української академії наук. Декларація про державну незалежність України сконцентрувала енергетику віків вже в другому тисячолітті: а) на головну функцію влади держави в тій бездарній боротьбі ідеї політиків за одноосібне правління імперського рабства з політичної спадщини Російської імперії; б) народ України принципово сформулював завдання, що «суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід’ємного права на самовизначення»; в) також держава «здійснює захист і охорону національної державності українського народу» (абз. перший і другий, розд.1).

Олександр КОЦЮБА, 
народний депутат України,автор проекту Закону України про вибори органів народовладдя (1989), співавтор Декларації 16.07.1990 р. і Конституції України;

Руслана КОЦЮБА,
доктор юридичних наук, співавтор багатотомного видання «Козацьке братство». «Лицарі України».