Павло Кириленко: «Рік викликів і рішень, що є важливими для всіх»

На знімку: голова Донецької обласної держадміністрації - керівник військово-цивільної адміністрації Павло Кириленко.

"Я не озвучую лише констатацію проблем, а йду шляхами їх вирішення", - так сформулював голова Донецької обласної держадміністрації - керівник військово-цивільної адміністрації Павло Кириленко один із своїх головних принципів у роботі. 

Програма "Велике будівництво" є пріоритетом

- Рік, що минув після того, як Президент України прийняв рішення про призначення мене на посаду голови Донецької облдержадміністрації, - це рік викликів, - зазначив Павло Кириленко. - Це рік значних і навіть великих, довготривалих проблем. І водночас - рік важливих рішень щодо розвитку краю.

До пріоритетів області належить реалізація програми "Велике будівництво", започаткована Президентом України Володимиром Зеленським. Є велика кількість об'єктів, роботи на яких були розпочаті в минулі роки й упродовж цього року вже завершені або невдовзі будуть завершені.

Цього року нарешті знайшов своє вирішення проект "Пакунок малюка", з яким були проблеми майже два роки. На виплату грошових компенсацій породіллям з коштів обласного бюджету спрямовано майже 46 мільйонів гривень. Загалом 14 200 породіль отримали компенсації у грошовому еквіваленті по 3 250 гривень на кожну дитину. На черзі - вирішення цього питання по 2020 року, що залишається відкритим.

Триває відновлення житла на лінії розмежування. Звісно, пандемія внесла свої корективи. Наразі відновлено 363 будинки, що були майже повністю зруйновані. Також відремонтовано 529 будинків, які зазнали пошкоджень від обстрілів російських бойовиків. Упевнений, що у 2020 році ми зможемо здійснити наші амбітні плани щодо відновлення 1000 будинків, розташованих уздовж лінії розмежування, за рахунок коштів обласного бюджету й безпосередньо із залученням представників ДСНС з різних областей України.

- На яких саме об'єктах зосереджуватимете увагу найближчим часом?

- Програма "Велике будівництво", розпочата на початку цього року Президентом України та урядом, включає насамперед дитсадки, школи, стадіони. Але реалізація цих завдань і проблематика, що з цими об'єктами пов'язана, невід'ємна від будівництва доріг до опорних шкіл, і загалом будівництва доріг у населених пунктах, де вони розташовані. Тому до програми "Велике будівництво" увійшли також під'їзні дороги до опорних шкіл і приймальні відділення амбулаторій. На це виділяє кошти уряд на умовах співфінансування з облдержадміністрацією та органами місцевого самоврядування.

Я вносив свої пропозиції на рівні центральної влади й доповідав Президенту і Прем'єр-міністру, що ця програма буде реалізована щонайменше в тому обсязі, який ми гарантували і який вимагає глава держави: 5-5-5. Крім того, ми заявили про будівництво 11 приймальних відділень і під'їзних доріг до опорних шкіл. Але навіть якщо це не буде включено до програми "Великого будівництва", у моїх планах - низка інших об'єктів.

По-перше, йдеться про відновлення у подальшому "Слов'янського курорту", на якому наполягають організації людей з інвалідністю та місцеві мешканці. Це унікальна оздоровниця, яких в Україні лише дві. Одна з них - Саки в Автономній Республіці Крим, на окупованій території. Другою є саме "Слов'янський курорт", який нині практично не функціонує. Частину будівель зруйновано. Обласна влада готова щільно зайнятися питаннями відновлення "Слов'янського курорту". Але - не без підтримки держави, оскільки це потребує дуже значних грошових вкладень.

Йдеться також про зведення монументальних знакових спортивних споруд та завершення спортивних об'єктів, які також були розпочаті ще в далекому 2017 році. Серед них - "Льодова арена" в Краматорську, яку відкриють у вересні цього року. Сьогодні час переходити й до більш масштабних об'єктів, відкриття яких буде відчутне для всіх і яких взагалі не було раніше на визволених територіях області.

- Чи є проекти, до реалізації яких у вас найбільше чешуться руки?

- Само собою, чешуться руки завершити довгобуди. Це, звичайно, спортивні об'єкти. Я побудував би аеропорти в Маріуполі та Краматорську. Хоча на заваді цьому - певні складнощі, пов'язані з бойовими діями. На часі - реконструкція лікарень третього рівня, і над цим працюємо.

Особливо важливо відновити будівництво житла, яке на Донеччині не будувалося давно. У вересні цього року ми розпочинаємо зведення будинку в місті Краматорську для переселенців. Хоча, звісно, ми планували цей об'єкт. Але був також повний перегляд раніше створеного проекту, який мені просто надали: давайте будувати. Майже два місяці знадобилося на опрацювання цього проекту, який повністю переформатований. Тепер очікую, звісно, коригування цифр цього проекту в бік тотального зменшення. І одразу ж - починаємо будівництво.

- Наскільки зменшився кошторис, і що це буде за об'єкт?

- Наразі очікуємо на цифру. Єдине, що можу сказати: це абсолютно буде інший проект, ніж той, що пропонували раніше. Звичайно, ми його дещо спростимо. Відповідно, буде зменшена й вартість будівництва.

Це буде будинок для переселенців - службове житло для мешканців, які працюють на території області. Чому спочатку там різні були акцентування: мовляв, облдержадміністрація для себе будує, потім казали, що будують для правоохоронних органів. Ні, це - службове житло, яке буде збудоване за кошти обласного бюджету для людей, які є внутрішньо переміщеними особами в межах області, або які прийняли рішення працювати в місті Краматорську і приїхали сюди.

Одразу кажу: службове житло не передбачатиме процедури його приватизації. Але його надання передбачає, що людина бере свої валізи, речі й залежно від складу членів сім'ї заходить і живе. Працівник користується житлом у період своєї роботи на території області.

Що більше інвестицій, то краще

- Наскільки привабливим для інвесторів вважаєте Донецький регіон, і скільки б ви хотіли ще залучити інвестиційних коштів?

- Щодо залучення коштів: що більше, то краще. Ця робота триває, і не просто щоб приїхали й подивилися міжнародні партнери і сказали: "Так-так! Привабливо. Будемо думати". Проект з оновлення водоводу та інших об'єктів інфраструктури водопостачання в Донецькій області, який готова профінансувати Швейцарська Конфедерація, є прикладом реальних інвестицій у регіон.

Незабаром відбудеться візит в Україну Президента Швейцарії, який планувався ще взимку, але пандемія завадила цьому. Наміри реалізовані в реальні дії, і Швейцарська Конфедерація вже перерахувала 40 мільйонів євро через міжнародний банк на реалізацію проекту "Відновлення, модернізації та переформатування водопостачання КП "Компанія "Вода Донбасу". За участю перших керівників України та іноземних держав очікується глобальне вирішення питання водозабезпечення Донбасу, яке насправді є дуже важливим. Обговорюватиметься відновлення структури компанії "Вода Донбасу" та модернізація всієї системи водозабезпечення.

- Чи буде ця сума охоплювати й розв'язання проблеми Другого донецького водоводу?

- Так. Ці 40 мільйонів євро, в тому числі, охоплюють і проект по Другому донецькому водоводу. Його включено до системи оновлення компанії "Вода Донбасу", і це не просто там проект. У лютому, коли ми зустрічалися з Надзвичайним і Повноважним Послом Швейцарської Конфедерації, я представив усю схему. І на його запитання, що і як відбувається, ми показали вже готову проектно-кошторисну документацію, яку надали для проведення аудиту, зокрема й підтвердження прозорості та якості запланованих робіт. Тому тепер очікуємо на практичні рішення.

Відновлення розпочинатимуть з півночі області. Адже ми знаємо, що система водопостачання, яка проходить по Донецькій області, вкрай відрізняється від водозабезпечення, наприклад, Луганської області. Спочатку магістраль йде підконтрольною територією, далі переходить на окуповану й потім знову - підконтрольна територія. Це дуже великі проблеми. Відтак наше бачення полягає в тому, щоб ми були найменшим чином залежні від окупантів. Водночас, звичайно, не забуваючи про тих людей, які проживають на окупованій території.

Загалом цього року за участю міжнародних партнерів планувалося залучити майже сто мільйонів євро на реалізацію цієї програми. Причому основне з моїх наполягань було в тому, щоб міжнародні партнери, аби виключити будь-які корупційні ризики та недобросовісність певних структур, - щоб вони проводили й безпосередньо торги. І щоб будівництво проводилося підрядними організаціями під їх егідою, або тих, які надаватимуть свої пропозиції на міжнародному рівні щодо реалізації цієї програми.

- Чи продовжиться допомога за іншими напрямами, зокрема освіти?

- Так, міжнародні партнери розглядають і проекти допомоги з відновлення шкіл. Знаєте, коли я об'їжджаю школи на Донеччині - навіть не опорні школи, а звичайні вздовж лінії розмежування, то бачу біля кожної з них стенди з інформацією, що цей заклад освіти збудований або реконструйований за кошти міжнародних партнерів. Потім приїжджають інші міжнародні партнери, дивляться, і вони бачать по таких вивісках, що сюди можна інвестувати кошти на розвиток, і надають грошові кошти, причому роблять це без якогось зайвого піару.

І ще щодо привабливості. Інвестиційна привабливість не може ґрунтуватися лише на тому, що ми будемо лише звертатися до потенційних донорів із проханнями, що ми дуже потребуємо міжнародної підтримки, а я сидітиму, вибачте, з простягнутою рукою, не вживаючи своїх конкретних дій, не вкладаючи кошти на реалізацію всіх проектів. І сьогодні облдержадміністрація докладає максимум зусиль у цьому напрямку. Водночас цей максимум може бути досягнутий тільки спільно, за допомогою, у тім числі, й інвесторів. Тому ми тільки своїм прикладом і своєю активністю можемо ще більше вказати на таку привабливість.

Плани є простими: відбудувати всі дороги в області

- В області в рамках програми "Велике будівництво" триває ремонт доріг. Яким ви загалом бачите шлях до кардинального розв'язання "дорожньої" проблеми на Донеччині?

- У мене плани дуже прості, і вони полягають у тому, щоб відбудувати всі дороги, які є у нас на Донеччині. Ми провели розрахунки щодо реально можливого освоєння коштів на ремонт доріг із залученням підрядних будівельних організацій всієї України: це тисячу кілометрів доріг на рік можна робити в Донецькій області. Ну ми розуміємо, що тими темпами, які є, наразі більше тисячі виходить тільки по Україні. І всьому причиною є брак коштів.

Загалом для того, щоб відновити все дорожнє покриття, - звичайно, в ідеальному варіанті капітального ремонту, потрібно майже десять мільярдів гривень за п'ять років. Тому проблема - тільки в цьому.

Щодо будівництва доріг, то за цей рік я побачив, як можна їх швидко та якісно будувати. І повірте: якщо є налаштування на те, щоб це будувалося, розвивалося і не ставилися чиїсь особисті інтереси на перший план, - це буде працювати і розвиватися.

Грошові кошти, які закладені на цей рік обласним і державним бюджетами, до жовтня цього року будуть повністю засвоєні. Понад сто мільйонів ще додатково виділено з обласного бюджету. Кошти, які вдасться додатково виділити, будуть також запущені на під'їзні дороги до шкіл. Знаєте, коли вздовж лінії розмежування проїжджаю, то найперший приклад - Желаннівська школа, там майже 16 кілометрів. Не дороги, а просто напрямки, жах! Звичайно, було прийнято рішення зробити ремонт цих доріг.

Командний потенціал розвиватиметься й надалі

- Успіх керівника визначається насамперед командою, яка йому допомагає у вирішенні завдань, що постають. Чи задоволені цією поміччю й цим сприянням?

- Щодо моєї команди. Я знаю потенціал і можливості людей, які прийшли вже після мого призначення. Вони роблять те, що я від них вимагаю. І бачу, як виконуються мої доручення й завдання держави. І цей, дуже значний потенціал надалі ще більше розвиватиметься, й саме цього я вимагаю від своїх підлеглих.

Йдучи на цю посаду, я також розумів рівень професіоналізму людей, які працюють тут. Звичайно, були й певні складові негативу щодо когось. Там, де я бачив, що не будуть виконані мої завдання й не буде реалізоване намічене, - звичайно, відбувалися кадрові зміни, й вони будуть відбуватися поетапно. Але! Очоливши область рік тому, я відмовився від того, щоб прийти й поміняти всіх на всіх, таке рішення було б помилковим. Чому? Бо проблеми, що накопичувалися не один рік і лишалися нерозв'язаними, - їх повинні розв'язувати ті, за кого ці проблеми виникали.

Адже часу гаяти просто немає можливості. І одне з головних питань - це довгобуди, які повинні бути завершені, і їх завершуватимуть ті, на кого покладалося свого часу виконання. Тобто безпосередні виконавці й керівники цих виконавців на рівні департаментів і структурних підрозділів.

"Те, що область не функціонує повноцінно, мені дуже болить"

- Ось уже шість років Донецька область працює без обласної ради. Тобто фактично немає дотримання паритету влади, представництва у владі. Чи обговорюється питання відновлення роботи обласної ради й чи можливим є обрання депутатів на найближчих місцевих виборах?

- Питання зрозуміле, й воно не є новим. І часто мені різні політичні сили закидають: "Прийшов Кириленко, і він просто тішиться своєю владою". Давайте не забувати, і я це дуже конкретно розумію, маючи певний досвід своєї попередньої роботи, що таке відповідальність, коли ти сам підписуєш кожен документ. Тому скажу: чимало моїх колег - голів облдержадміністрацій сьогодні нарікають на те, що ось там немає порозуміння з обласною владою. Але навіть такі випадки щодо порозуміння або непорозуміння, або не вирішення того чи іншого питання знімають відповідальність з голови. Так ось, це перший підпункт відповіді. Тому я взагалі тільки "за", щоб функціонувала й працювала обласна рада. Але ще раз наголошую, і ніхто на цьому не спекулює, - є бойові дії. Є лінія розмежування. Є обласна рада, яка не збирається, тому що дві третини території наразі контрольовані українською владою й третина не підконтрольна, а депутати мають збиратися зі всієї території Донецької області. Тому обласна рада не може зібратися. Якщо буде ухвалено рішення Верховною Радою, а потім Центральною виборчою комісією про проведення виборів як згідно з перспективним планом, так і в обласну раду, - вони відбуватимуться. Наразі діє закон про військово-цивільні адміністрації, і він не передбачає в тих умовах, які є, повноцінного функціонування усіх органів представницької влади області.

Те, що область не функціонує повноцінно, мені це дуже болить. Але в тому складі, як вона функціонувала раніше, до 2014 року, це тільки за щастя - функціонування обласної держадміністрації разом з обласною радою.

- Чи не може продовження карантину вплинути на проведення місцевих виборів, і зокрема з ситуацією по карантину?

- Верховна Рада до кінця липня повинна прийняти рішення, й буде відповідна постанова про проведення місцевих виборів. Там буде все описано: де вони проводитимуться, де не будуть проводитися, і тут про пандемію мова не вестиметься. Лише на підставі офіційного документа ми зможемо сказати, що вибори будуть проводитися. Наразі не йдеться, повторюю, про пандемію, і що вона заважатиме. Є багато не вирішених повною мірою питань. Згідно з перспективним планом військово-цивільні адміністрації вздовж лінії розмежування не будуть існувати, а будуть об'єднані територіальні громади. Я був на Консультаційній раді з питань децентралізації та місцевого самоврядування, до складу якої входжу, і доповідав голові Верховної Ради про реальні, а не вигадані ризики, які можуть бути. Є військово-цивільні адміністрації вздовж лінії розмежування. Днями керівник ВЦА селища Зайцеве мені доповів, що загинула місцева жителька, 1940 року народження, яка вийшла з дому, і поруч у повітрі розірвалася міна. Приклад дуже сумний. Звісно, куди стріляли: там не можна в якийсь інший бік стріляти інакше, яке по цьому населеному пункту, який знаходиться у межах ВЦА. Усі дані щодо цього факту мною будуть передані в Офіс Президента для того, щоб їх проаналізували і сказали, як проводитимуться в таких умовах вибори і як це функціонуватиме, який механізм буде у подальшому, починаючи з 26 жовтня, коли ці вибори мають відбутися. І як воно функціонуватиме реально, а не на папері, щодо кількості депутатів, політичних партій, керівників майбутніх ОТГ тощо.

- Чи планується посилення карантинних заходів в епіцентрі спалаху COVID-19 - місті Слов'янську, де найбільше в області випадків захворювання?

- Питання коронавірусу обговорюється постійно, воно досить гостро стояло й під час спілкування з Прем'єр-міністром Денисом Шмигалем під час його робочої поїздки в область.

У психоневрологічному диспансері, де стався спалах COVID-19, працівники й пацієнти перебувають в ізоляційних умовах.

Статистика, що надходить щодня, свідчить про зростання захворюваності, навіть безсимптомної. Вжиті карантинні заходи передбачають перебування людей в ізоляції, і їм може знадобитися медична допомога у разі загострення. Нами встановлені причини зараження і у зв'язку з чим це відбулося.

Щодо можливого посилення загалом карантинних заходів, то є відповідна методика, і згідно з наявними показниками про посилення карантину не йдеться. Карантинні обмеження відповідно до постанов уряду включать масочний режим і дотримування тих норм і правил, які наразі діють. За дотриманням цих вимог, насправді, здійснюється жорсткий контроль. Хоча це не просто забезпечувати в умовах такої спеки й, як ми бачимо, певної втоми людей. Тим більше на водоймах, пляжах, де люди нерідко забувають про те, що ця проблема пандемії не є остаточно вирішеною.

- Чи знаходять своє розв'язання проблеми вугільної промисловості?

- Питання вугільної галузі вирішуються, і шахтарі це бачать. Але вирішення питань, у тому числі, полягає у взаємовідносинах з приватними структурами, зокрема "Центренерго", що мають низку складових - зміна керівництва і так далі. Це відбувається, і це помітно по ТОВ "Краснолиманська", і по інших приватних структурах, по ДТЕК "Добропіллявугілля", коли там також приватники, але страждають від цього люди. Виключно через надання грошових коштів державним підприємствам це питання не може бути вирішене. Воно може бути вирішене за умови розумної спільної конструктивної позиції бізнесу приватників з урядом. Тільки так. І щоб власники підприємств виключили свої приватні інтереси й розуміли, що це можна зробити для людей спільно. Але якщо вони взяли в оренду або в приватну власність, - то перш за все, щоб не перекладали свої питання на уряд, а вирішували їх самостійно.

Якщо взяв прапор, то рух - тільки вперед!

- Упродовж року що вас найбільше порадувало і що залишило відчуття найбільшої невдоволеності?

- Для мене рік, що минув, - це рутинна, постійна робота, стресова робота. Я розумів, куди йду, і не збираюся зупинятися. Відверто кажу: я не зупинятимусь і буду йти тільки вперед. Щодо задоволення, то воно приходить, коли є пришвидшення десь через, вибачте за сленг, ламання через коліно тих стереотипів і того затягування у розв'язанні нагальних для області проблем. Зрештою, коли є тотальне пришвидшення і завершення тих завдань, що залишилися в минулому.

Від самого початку я собі в планах ставив вирішення низки питань на кінець 2019 року. Але це було, коли не всією ситуацією володів по всіх об'єктах, і згодом ставив термін на весну 2020 року взагалі завершити "в нуль", що було розпочате раніше.

Темпи, які є, надихають на оптимізм. Щоб не наврочити, вимагатиму робити ще більше, ще скоріше, ще якісніше.

Чим не задоволений? Це - повільне просування таких проектів, які ми намагалися реалізувати за допомогою донорів. Зокрема, це велика лікарня третього рівня, роботи на якій могли би вже розпочати. Але питання залишається у грошових коштах на суму майже 7 мільярдів гривень, хоча це на п'ять років, і йдеться про поетапне будівництво.

Також невдоволений ситуацією по обласній дитячій лікарні у Слов'янську, відновлення якої ми розпочали практично з нуля. Наприкінці року мені чітко віддзвонилися з минулого складу Кабміну: все, є 600 мільйонів, і будемо запускати проект на наступний рік. Розумію, що таке брак коштів у державі, через який залишається не реалізованим цей проект. Тож продовжую постійно нагадувати про це, і впевнений, що результат буде.

Те залучення коштів, яке робиться зараз, воно має тотальну різницю від минулих років. Але цього замало. Так, є налаштування на те, щоб розвиток інфраструктури на підконтрольній території відбувався повною мірою, і ці зміни є беззаперечними. Сьогодні багато міст на підконтрольній території набули розвитку, якого вони не бачили до 2014 року, хоч це були й мирні часи. Але й незадоволення багато.

Водночас один рік - це дуже й дуже малий проміжок часу для здійснення всього, що заплановано. Потрібно щонайменше ще два-три роки, щоб ми бачили: ось, це пішло нове, ось відбувається розвиток, і те, що розпочато, воно далі функціонуватиме, хоча б хто перебував на цій посаді. І цей поступ, просування вперед продовжено. Якщо взяв прапор, то рух - тільки вперед!

Фото автора.