Нинішні краєвиди «Карпатського моря».
Літо 2020-го. Повінь на Львівщині.
Особливо, коли річки Стрий, Дністер і їх притоки виходять з берегів, затоплюючи тисячі гектарів сільськогосподарських угідь та сотні сіл. Не став винятком і цей рік. Рятувальниками довелося долати наслідки негоди в Стрийському, Жидачівському, Старосамбірському, Самбірському районах.
Та найбільше повеней пережили у 2008-му і 2014-му. Збитки тоді вимірювалися мільярдами гривень.
Після цьогорічної повені Самбірська районна рада попросила уряд виділити 45 млн грн, на будівництво захисних земляних дамб у селах Ралівка та Кружики, бо існує загроза підтоплення 20 сіл у долинах річок Дністер та Стрвяж.
Схожі проблеми й в інших прилеглих до Карпатської зони районів. Кожен із них локально вирішує, як боротися з паводками. Найчастіше — споруджують захисні дамби і укріпляють береги річок.
Поки одні нарікають на масові рубки в Карпатах, де всихають лісові масиви на десятках тисяч гектарів, інші згадують далекі 1980-ті роки, коли для боротьби з повенями на річці Стрий вирішили збудувати величезне водосховище на 200 млн метрів кубічних.
Задум був простий: воду з Карпат спрямувати у величезне озеро, а потім її використати для забезпечення Львова. Обласний центр досі качає воду за 60—80 кілометрів. Десятки свердловин пробурили у тому самому Стрийському районі.
Проект в народі отримав назву «Карпатське море». Під водою мали опинитися села Довге, Нові й Старі Кропивники та Рибник. Але цей задум піддали критиці через те, що поруч мали збудувати потужну гідроелектростанцію на 50 МВт. В екологів цей об’єкт викликав багато запитань.
Частково людей вже відселили, але розпад СРСР похоронив проект «Карпатське море», яке мало стримувати гірські потоки вод під час стихії. На згадку залишилися потужні залізобетонні конструкції переливу води, будинок для персоналу ГЕС та інші допоміжні споруди, котрі нині використовують як об’єкти промислового туризму.
Найбільшій критиці «Карпатське море» піддавала львівська екологиня, відома громадська діячка Віра Лясковська. Вона говорила, що море стане калюжею, звідки візьметься стільки води?
Тоді ще не йшлося про потепління, про всихання Карпат, і революційним наскоком поставили хрест на «Карпатському морі», та ще й не було фінансів добудувати на 80% готовий об’єкт.
Ця історія завершилася у 2006 році, коли Кабінет Міністрів припинив дію постанови Ради Міністрів Української РСР від 5 вересня 1979 року про будівництво водоймища на річці Стрий в селі Довге Дрогобицького району. До такого кроку уряд закликав тодішній міністр юстиції Олександр Лавринович — він був куратором Львівської області.
У рішенні уряду повідомлялося, що через відсутність матеріально-технічних ресурсів у 1990 році припинили будівництво водосховища. Колись у селі Довге проживало 1238 сімей. Для підготовки чаші водосховища необхідно було відселити 988 господарств. У 2006 році тут залишилося 776 жителів. Життя села було зупинене. Будинки не ремонтували, людей не приписували, не проводили приватизацію земельних ділянок. Тут не було дороги, закладів освіти та медицини. З припиненням будівництва призупинили переселення мешканців.
Олександр Лавринович переконав уряд скасувати постанову Ради Міністрів Української РСР та низку обмежень і заборон. Ось так припинив існування проект «Карпатське море».
Про доцільність чи недоцільність зупиняти карпатські води під час стихії і спрямовувати в окреме водосховище дебати тривають досі, отож сама ідея збудувати «Карпатське море» ще не втратила популярності. Проблема — як стримати величезні потоки гірських річок під час стихій — й надалі залишатися актуальною.
Львів.
Фото ГУ ДСНС у Львівській області та photo-lviv.in.ua
