Свого часу «Голос України» домігся, аби в селі Пугач Сарненського району Рівненщини побудували водогін, адже тримав на контролі будівництво цього важливого об’єкта. Тодішній голова Рівненської ОДА Василь Берташ дотримав слова перед мешканцями поліського села.

Про те, як і чим нині живе це село, розповідь нашого позаштатного дописувача, сарненської журналістки Тетяни Колядич та її колеги, фотокора Василя Сосюка.

Нетипове поліське село

Село Пугач зовсім не схоже на типові поліські населені пункти. Асфальтована дорога, охайні будинки та гранітний кар’єр надають поселенню доволі індустріального вигляду. Нині тут проживає майже 700 осіб.
Назва села Пугач пов’язана з тамтешніми дрімучими лісами. У них водилося багато сов. Вночі вони лячно пугикали. І люди прозвали цю місцевість Пугач.

Тут три основні вулиці, є ФАП, бібліотека, дитсадок, початкова школа та заклади торгівлі. Місцевим жителям є де працювати, а от місць для відпочинку не вистачає. Кажуть, що раніше в селі був клуб, а нині молоді ніде дітися.

З 2015 року Пугач входить до Клесівської ОТГ. Після п’яти років місцеві жителі говорять про об’єднання по-різному. Пояснюють, що покладали на нього великі надії, сподівалися на стрімкий розвиток свого населеного пункту в складі потужної ОТГ. Але не всі вони справдилися.

81-річна Віра Коваль — оптимістка, каже, що в Пугачі їй живеться добре: «У нас гарне село,  люди добрі. Оце тільки коронавірус трохи налякав. Тому маску всюди надягаю. Навіть до церкви. І батюшка теж у масці править».
Бібліотека — осередок культури в селі

Книгозбірня села Пугач розміщена в заводському приміщенні. Єдина працівниця тут — бібліотекарка Валентина Карплюк (на знімку вгорі). Вона віддала цій роботі 30 років життя. За цей час зуміла перетворити заклад на осередок культури села. Робить усе, щоб заохотити читачів. І в бібліотеці їх вдосталь: від малечі до старшого покоління. Є комп’ютер, Інтернет та wi-fi.

— Під час карантину трохи важче стало працювати, але люди приходять. От нещодавно дітки сиділи над розфарбовками. Щоправда, усі в масках, — розповідає Валентина Георгіївна.

Книжковий фонд книгозбірні постійно поповнюється. Виділяють кошти на оновлення сучасної літератури. Крім того, часто книжки дарують меценати чи самі читачі. «Якщо хтось каже, що зараз люди не читають, то я категорично не погоджуюсь. У нас читають люди будь-якого віку», — каже фахівець.

Оскільки в селі немає клубу, то більшість культурних заходів теж організовують у бібліотеці. Щороку тут вшановують старожилів, влаштовують зустрічі з воїнами АТО. А їх у селі чимало. Під час карантину серед читачів проводили онлайн-конкурс «Моя улюблена книга». Постійною тут є акція «Книжка з татом». Останнім для відвідувачів читав книжку воїн АТО Петро Маковецький. «Діти дуже сприймають такий формат, коли людина, яка чогось досягла, показує їм приклад читання», — пояснює пані Валентина.

У бібліотеці діє виставка майстрів, де всі можуть ознайомитися з виробами місцевих талантів. А ще — справжній ляльковий театр. Гурток діє вісім років. Ним керує Валентина Георгіївна. «З дітьми працювати — лише задоволення, бо вони хочуть вчитися, їм це цікаво. Діти спостерігають, як ці ляльки оживають. Показуємо вистави в бібліотеці, школі, дитсадку. А зараз малеча з нетерпінням чекає, коли повернуться до занять», — ділиться Валентина Карплюк.

А щоб бібліотека справді відповідала своєму призначенню культурного осередку, бібліотекарка сподівається зробити косметичний ремонт.

Парк з місцевою назвою «Сороктретівський»

Так його називають, бо розташований неподалік від 43-го кар’єра. Заснував парк польський пан Барановський. У ньому росли рідкісні дерева: барбарис, буки. Та місцеві жителі відгукуються про парк неоднозначно. Одні називають його цікавинкою села, інші нарікають на занедбаний стан. Ми застали, як ділянку парку облагороджували працівники комунального підприємства «Клесівблагоустрій», яке працює на території всієї громади. Як розповів комунальник Ігор (на знімку ліворуч), їхнє завдання — підтримувати парки, дороги, тротуари, кладовища та інші об’єкти благоустрою в належному стані. Тож він із напарником саме косили там траву.

Місцевий житель Володимир Гавка запевняє, що в Пугачі чимало проблем, на які місцева влада закриває очі. Одна з них — парк. За його словами, комунальники доглядають лише припаркову зону. А інша частина — це резервні землі Клесівської селищної ради, які занепадають. Тож активісти власними силами намагаються їх облагородити, висаджуючи дерева та прибираючи.

Володимир Гавка — учасник АТО. На війну пішов добровольцем і служив протягом 2015—2016 років у 53-ї бригаді. Нині працює на заводі та є громадським активістом.

— У нас багато проблем з електрифікацією, каналізацією. Дороги в неналежному стані, бо грейдер до нас чомусь рідко доїжджає. А паркан біля дитячого садочку падає. І таких прикладів чимало, — ділиться активіст.

А ось атовець Юрій Микосянчик (на знімку) вважає, що після об’єднання жити в Пугачі стало краще. Чоловік служив у Донецькій області на лінії зіткнення. Пішов добровольцем через почуття обов’язку.

Учасник бойових дій отримав у селі земельну ділянку. «Тут узагалі раніше сміттєзвалище було, але розчистив усе і почав будуватися. А Володимир Васильчик з КП «Клесівблагоустрій» завжди сприяє, щоб вивезли сміття.

Приємно, що мені, як інваліду війни, допомагають депутат Андрій Пехотін і його батько Василь Федорович. Надають знижки на будматеріали, техніку, допомагають із доставкою», — розповідає Юрій Миколайович.

«Ми забуті Богом і людьми»

Валентина Вознюк працює в місцевому ДНЗ кухарем. За її словами, кілька років тому в ньому зробили ремонт. Цьогоріч облаштовують туалети. Але ігрові майданчики та паркан не оновлювали ще з часів Радянського Союзу.

Жінка каже, що в них дуже гарне село, але проблем у ньому забагато для комфортного проживання.

— Уже п’ять років намагаємося вирішити питання електрифікації. Зверталися до голови Клесівської ОТГ, щоб нам оновили лінію, і навіть до Міністерства енергетики. Нам надали 3 мільйони субвенції, але побачили з них лише 1 мільйон 400 тисяч гривень, які вклали в освітлення центральної вулиці Заводської. Зверталися також у РЕМ, коли горіли в будинку лічильники. Нам пояснили, що ми не в них на балансі, тому маємо ремонтувати власними силами. Натомість голова Клесівської ОТГ не надав відповідну заяву в «Рівнеобленерго», щоб наш будинок прийняли на баланс. Ми — нічийна лінія. Така ж ситуація в новому житловому масиві під забудову. Там немає жодних комунікацій. Неодноразово жителі телефонували на гарячу урядову лінію — змін немає, — емоційно розповідає про наболіле пані Валентина.

Ще один недолік села, на думку жінки, — відсутність клубу. Додають чимало труднощів і постійні проблеми з каналізацією.

На вулиці Заводській до розмови приєдналися й інші жителі Пугача. Скаржилися на погану напругу, відсутність вуличного освітлення та дитячих майданчиків, неналежний стан зупинок громадського транспорту. Молоді мами розповіли, що в дитсадку не вистачає місць для тутешньої дітвори. Натомість ДНЗ відвідують чимало дітей із Клесова.

«У Клесівській селищній раді від Пугача лише два депутати. Вони реагують на наші звернення і знають наші проблеми, але їх занадто мало, щоб вплинути на рішення щодо села», — пояснює житель Пугача Вадим Коваль.

Коментар

Голова Клесівської ОТГ Василь Гриник:

— Не всі твердження мешканців Пугача відповідають дійсності. Оперуватиму цифрами. З 2016 року, відколи існує наша Клесівська ОТГ, у селі Пугач облаштували спортивно-ігровий комплекс вартістю 53 тисячі гривень. У 2017-му на поточний ремонт доріг тут пішло 298 тисяч гривень, а в 2019-му на поточний ремонт водопровідної свердловини — 14,8 тисячі гривень. Клуб розміщувався в орендованому приміщенні «Укрзалізниці», тому ми виготовили проект землеустрою для відведення земельної ділянки для будівництва будинку культури в селі (на це пішло 6 тисяч гривень). У 2019 році реконструкція електромереж 0,4 кВт, зокрема виготовлення ПКД та експертиза вулиці Гагаріна коштували місцевому бюджету 33,5 тисячі гривень, ще по стільки само — такі ж роботи по вулиці Лермонтова і Вербовій. Реконструкція електромереж по вулиці Заводській від буд. 1-47 коштувала 774,7 тисячі гривень, від буд. 2-46 — 664 тисячі гривень.

Цьогоріч виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для будівництва й обслуговування закладів освіти коштувало 4,5 тисячі гривень.

З 2016 року на село Пугач з бюджету ОТГ було виділено на школу, садок, ФАП, бібліотеку 3 736 724 гривні. Для порівняння: селу Карасину з такою ж кількістю населення за такий само період виділено удвічі менше коштів.

До речі, про споживацькі настрої деяких мешканців Пугача свідчить і такий факт: комунальному підприємству, яке вивозить сміття, прибирає, надає інші послуги, вони заборгували в цьому році 52 тисячі гривень.

Записала Олександра ЮРКОВА.

Фото Василя СОСЮКА.