Шість років тому, 21 липня 2014 року, воїни Збройних Сил України визволили від російських окупантів місто Торецьк (раніше Дзержинськ) у Донецькій області.

Ця операція стала однією з блискавичних в історії вигнання російських окупантів з міст східної України.

Безлер кинув сюди всі наявні у нього сили

Унікальність операції з визволення Торецька полягала у застосуванні українськими військовими неординарної тактики. Якщо під час де-окупації Слов’янська та більшості інших населених пунктів сходу штурму передувало оточення та відрізання від комунікацій, то при звільненні Торецька основну роль відіграв, усупереч усім канонам військової науки, невеликий штурмовий загін у складі кількох десятків «морських котиків». Підрозділом спецпризначенців командував морський офіцер, нині капітан 1-го рангу Едуард Шевченко.

Отже, вирішальну роль у визволенні Дзержинська відіграли дві зведені групи, що складалися з 33 бійців 73-го Морського центру Сил спеціальних операцій імені Кошового отамана Антіна Головатого Збройних Сил України та 8 воїнів 140-го окремого центру спеціального призначення ЗСУ.

Напередодні проведення операції, переодягнувшись у цивільний одяг, командир потайки проник в окуповане місто. «Було небезпечно, звісно, але справа вартувала ризику, — згадував Едуард Шевченко. — Провівши рекогносцировку місцевості й оцінивши сили противника, дійшов висновку: містечко можна взяти «по-тихому».

На світанку 21 липня 2014 року, минаючи блокпости терористів, українські Сили спец-операцій увійшли у Дзержинськ. Розділившись на невеликі групи, одразу попрямували до центру міста, де, згідно з розвідданими, був штаб сепаратистів і концентрувалися їхні основні формування.

Завданням спецпри-значенців було взяти під контроль ключові об’єкти — будівлю адміністрації та позицію батареї «Градів», щоб забезпечити вхід до міста основних сил. Однак російські терористи помітили, а згодом і за-
блокували групу, яка встигла взяти під контроль будівлю адміністрації.

Групи розділились: одна розташувалась у будівлі держадміністрації на центральній площі, а інша в обхід дісталася «зеленки» надворі, підтримуючи першу. Згодом із «зеленки» вона також наводила удари артилерії та авіації.

Про початок штурму дізнався ватажок терористів Безлер («Біс»), який перебував у сусідній Горлівці, розташованій за 15 кілометрів, і на той час уже був відомий своєю жорстокістю. До Дзержинська за його наказом вирушила колона бойовиків чисельністю майже 200 осіб у супроводі танків і БТР. Це були практично всі сили, що належали сепаратистам у Горлівці. Коли у Дзержинськ увійшла ворожа механізована група, то підрозділи МВС і ЗСУ на деякий час утрималися від входження в місто.

Блискавична операція

Вісім годин захищали будівлю адміністрації спецпризначенці 73-го центру та бійці 140-го центру, які прийшли їм на допомогу. За точкової підтримки артилерії та штурмової авіації вони успішно відбивали всі атаки терористів та їхньої бронетехніки. «Підмога надійшла через довгі вісім годин, — згадували воїни ЗСУ. — Нам вони видалися вічністю, допоки не настала розв’язка».

Українські бійці втримали оборону до підходу основних сил. Деморалізовані терористи, почувши перші розриви і свист куль за своїми спинами, вмить розпорошилися й панічно побігли, залишаючи понівечені авто та бронетехніку. Озброєні бандформування зазнали великих втрат, а ті, хто вцілів, втекли до Горлівки та Донецька.

Загалом під час бою спецпризначенці знищили до 150 терористів, після чого «Біс» так і не зміг відновити бойовий потенціал свого угруповання. Жодна будівля й жоден мирний житель Дзержинська не постраждали, крім адмінбудівлі міської адміністрації, яку сепаратисти підпалили вогнеметами. Серед українських військовослужбовців — жодного вбитого, один важкопоранений і шість легкопоранених.

«Блискавичну операцію, за якою, затамувавши подих, спостерігала вся країна, здійснили бійці Сил спеціальних операцій Збройних Сил України та 73-го Морського центру спеціального призначення», — таку високу оцінку злагодженим діям визволителів Дзержинська дали у Міністерстві внутрішніх справ України.

Уже ввечері 21 липня українська армія повністю контролювала Дзержинськ. Над будівлею міськради наші визволителі підняли державні прапори.

Прифронтові будні крізь приціли бойовиків

Понад сто днів, з 15 квітня по 21 липня 2014 року, тривала чорна смуга окупації Дзержинська проросійськими бойовиками. Після визволення військово-службовцями Збройних Сил України мешканці міста з піднесеним настроєм зустрічали відновлення української влади. 16 жовтня 2015 року міська рада прийняла рішення про перейменування Дзержинська в Торецьк, за назвою річки Кривий Торець. Верховна Рада України затвердила рішення про перейменування 4 лютого 2016 року.

Відновлення повноцінної життєдіяльності деокупованого Торецька триває. Військово-
службовці ЗСУ від 2014 року забезпечують захист мирних жителів міста, даючи їм можливість на звільненій землі будувати краще майбутнє для своїх дітей у суверенній Україні.

Утім, розташований поблизу лінії зіткнення Торецьк із населенням 32 тисячі мешканців переживає й до цього часу не завжди спокійні прифронтові будні. З 2014 року місто слугує своєрідним форпостом вільної Донеччини біля лінії зіткнення. Періодично місцеві околиці потерпають від обстрілів бойовиків з непідконтрольної території. Отже, жителі Торецька, на який продовжують поглядати крізь приціли автоматів російські окупанти, мають по-своєму вистраждане прагнення щодо повного відновлення контролю Української державної влади на сході до самого держкордону. Яке, переконані тут, неодмінно станеться.

Донецька область.

Фото з сайту https://rubryka.com та з сайту https://myrotvorets.news