«Об’єднані нації». На знімку — процес вивантаження двигуна для південноафриканського гелікоптера «Oryx» із українського гелікоптера «Мі-8МТ» на аеродромі Бені-Мавіві.
«Танцюрист на руліжці».
Із перших років відновлення української державності наші військові брали участь у миротворчих місіях ООН по всьому світу. У різні роки вони виконували завдання з підтримання миру і стабільності в Анголі, Афганістані, Боснії і Герцеговині, Гватемалі, Грузії, Ефіопії та Еритреї, Іраку, Конго, Косові, Кувейті, Ліберії, Лівані, Македонії, Молдові, Сербії, Судані, Сьєра-Леоне, Таджикистані, Хорватії, Кот-д’Івуарі.
Хто вони — миротворці? Ми можемо пошукати історію виникнення місій ООН. Ми можемо згадати країни, де були українські миротворці. Але головне в них те, на мою думку, ким вони є по суті.
Миротворці як термін має два основних визначення. Перше — це ті особи, котрі докладають зусилля для створення умов співіснування людей різних країн, культур, етнічних груп, що перебувають у стані конфлікту, війни.
Умов, коли вони можуть жити у спокої та безпеці, які найсприятливіші для захисту цивільного населення.
Друге значення слова менш вживане. Миротворці з’являються на межі, де стикаються щонайменше дві культури, два світи. Привносячи спокій і допомагаючи створити лад, миротворець сам стає учасником цього процесу — миротворення. Він є представником іншої культури. І в момент співіснування з іншими він стає учасником творення нового миру, де відбувається обмін. Інколи вони є співтворцями іншого світу, де кожен його учасник рівноправний і бере участь в обміні мовою, традиціями, культурою. Створення таких осередків обміну в рази більше допомагає стиранню конфлікту, бо миротворець створює картину множинності світу.
Приклади життя по-інакшому. Як приклад такої миротворчої роботи хочемо згадати старшого лейтенанта Дмитра Кисельова, котрий виконує свій військовий обов’язок у складі місії ООН у Демократичній Республіці Конго. Він — доброволець, який з початком російсько-української війни воював у добровольчому батальйоні, згодом перейшов до армійської авіації, а сьогодні є одним з найдосвідченіших військових серед моїх знайомих.
Ще Дмитро захоплюється фотографією. Його знімки Африки, миротворців, літаків та написані про них історії стали відомими у світі. Його читачі разом із ним пізнають інший світ, культуру, традиції... Водночас він розповідає про Україну. Так межа між нашими культурами стає тоншою.
Фото старшого лейтенанта Дмитра Кисельова беруть участь у конкурсах з 2019 року. За перші шість місяців 2020-го старший лейтенант Кисельов подав свої фото на конкурси у 23 виставках — 2 національних та 21 міжнародній. Загалом 24 виставки, серед них авторська виставка стереофото «Тридебеня», де були представлені фото миротворця Д. Кисельова та його друзів — художників зі Львова С. Петровського та А. Футорана — у Бені (Демократична Республіка Конго).
Перші спроби щось знімати Дмитро робив ще у дитинстві, але без зайвого завзяття. «Фотографії стали моїм хобі у 1999 році, і того ж року фоторепортаж став моєю професією, — розповідає він. — І залишався однією з моїх професій аж до початку 2014-го. А потім головною справою стала війна за незалежність України. Фотографія повернулася у 2016 році — знов як хобі, хобі військовослужбовця».
Бути миротворцем — це важлива і відповідальна робота. Той, хто пройшов через неї, сам змінився і змінив світ. Вам, миротворці, за цю роботу велика подяка!
Зі святом!
Фото Дмитра КИСЕЛЬОВА.
