Нам друзів вибирає
тільки час,
Тут корективи
вносити не будем.
Не можна мати друзів
про запас,
Одних — для свята,
інших — лиш на будень.
Закон доцільності —
ним не дано
Зненацька друга
вибрати для себе,
Бо дружба дуже
схожа на вино,
Вино, якому
вистоятись треба.
Ці поетичні рядки Вадима Крищенка випливають із давньої народної мудрості, що «дерево живиться корінням, а людина — дружбою». І твердження сумнівів не викликає.
Так само, як іще одна народна мудрість: «Не маєш друга — шукай, а знайшов — бережи». Вона належить узбецькому народові, та по суті є загальнолюдською. Щасливий той, хто на життєвій дорозі зустрів рідну душу, яка і порадіє твоїм успіхам, і підтримає у скруті.
Чомусь дуже поширеною є думка про те, що жіночої дружби не буває, що жінкам від природи це почуття не властиве. Однак, видається, здатність і вміння дружити не залежать від статі. А від чого? — спитаєте. Та, напевно, від тої ж таки духовності.
Дружба, навіть стара й перевірена часом, — почуття надто делікатне, як і кохання. Вона потребує чималих духовних зусиль, її треба плекати і берегти, підтримувати, як розпалене багаття. Тож не забуваймо про наших друзів, частіше зустрічаймося, спілкуймося, даруймо одне одному радість!
