Традиційно підприємство, яке генерує електроенергію, було прикладом фінансової успішності. До того ж не тільки в своїй галузі. Не дивно, що саме ХАЕС вважається опорою, в усіх розуміннях цього слова, для свого міста-супутника. Та й в економічному секторі Хмельниччини вона займає провідні позиції як в обсягах виробленої продукції, так і в кількості сплачених податків. Тому повідомлення про те, що в Нетішині зібрались керівники обласної ради, Нетішинської ОТГ, низки підрядних організацій, які працюють на станції, щоб разом з енергетиками обговорити критичну ситуацію з розрахунками за виконану роботу, спричинило чималу стурбованість. Що могло призвести до того, що атомники перестали платити гроші? І де шукати вихід із цієї ситуації?

Про те, що атомній станції потрібні кошти, до того ж великі, йдеться вже майже три десятиліття. Практично з того часу, як було оголошено мораторій на добудову її енергоблоків. Відтоді атомники постійно наполягають на тому, що фінанси потрібні на добудову третього та четвертого енергоблоків. Час від часу держава підхоплює цю ідею, але потім вона знову відкладається. Бо завжди йдеться про справді серйозні капіталовкладення.

Борг пішов на сотні мільйонів

Кошти потрібні були то на консервацію недобудованих блоків, то на обстеження їх стану, то на розробку техніко-економічної документації, то на її переробку. Не раз оголошувалось про пошук партнерів, котрі готові поставити і змонтувати реактори, потім їх змінювали і шукали нових... Коли здавалося, що все готово до початку масштабних робіт, вони знову і знову відкладались, а на ХАЕС вкотре всі залишались в очікуванні масштабного фінансування.

Але моментів, коли сама станція боргувала своїм партнерам, пригадати не так просто. Зате тепер таких прикладів виявилось забагато. І йдеться про організації, без яких стабільну і безпечну роботу самої АЕС важко уявити.

Насамперед це стосується спеціалізованих монтажних і пусконалагоджувальних підприємств, що працюють на станції, та й інших структур.

Так директор «МУ-13» Віталій Васільєв розповів, що до їх організації вже почали надходити претензії від податківців через заборгованість. А вона в свою чергу утворилась тому, що ДП «НАЕК Енергоатом» заборгувало понад 478 мільйонів гривень.

Несплачені податки — це погано. Але ще гірше, що під загрозою опинилась робота підприємства, від якого чималою мірою залежить безпека самої станції. Адже реальною на ньому стала ситуація з невиплатою заробітної плати і втратою кращих фахівців. Як зазначив керівник, через це під загрозою невиконання опинились заходи, що передбачені Комплексною програмою підвищення рівня безпеки АЕС України.

Підтримує стурбованість колеги і керівник ТОВ «Атоммонтажсервіс» Сергій Вознюк: заводи-постачальники, з якими налагоджено давні плідні контакти, перестали надавати відповідне обладнання. Їх неважко зрозуміти, ніхто не готовий працювати в борг. Але в кінцевому підсумку саме ХАЕС може бути загнана у глухий кут: немає поставок — під загрозою виконання строків запланованого ремонту другого енергоблока. Що довше стоятиме блок, то менше зароблятиме станція. Що менше грошей — то ближче до банкрутства. Невже коло замкнеться?

А фахівці попереджають: схожа ситуація і на інших промислових майданчиках АЕС.

Галузь почала втрачати фахівців

Здається, криза насувається на галузь з усіх боків, і останнім часом вона стала особливо загрозливою. Не тільки хмельницька станція, а й атомна енергетика загалом починає втрачати один із найважливіших своїх ресурсів, який навряд чи вдасться поповнити навіть завдяки потенційним капіталовкладенням, — професіоналів.

Це вже відчуває директор ТОВ «Приладсистема» Михайло Бродніцький. Збої із зарплатами призвели до того, що провідні спеціалісти виїжджають за кордон. Когось із задоволенням беруть тамтешні енергетичні підприємства. Хтось знаходить іншу роботу, до того ж із значно вищою зарплатою. Щоб повернути цих фахівців назад, потрібно запропонувати ще вигідніші умови. А за теперішньої ситуації про це не варто навіть мріяти.

— Без фахівців нормальна підготовка енергоблоків до експлуатації перебуває під питанням, — переконаний керівник інжинірингової компанії.

Що з того, що обладнання українського виробництва відповідає сучасним вимогам і не поступається жодним іноземним аналогам? Його споживач виявився неплатоспроможний. Втрата замовлень призводить до того, що рветься ланцюжок між заводом-виробником, налагоджувальниками та атомними станціями. І це не проблема цих окремих підприємств. Це та тривожна ситуація, яка може призвести до втрати галузевих надбань.

Усі ці проблеми розв’язати безпосередньо на місцях неможливо. Тож ситуація змушує керівників звертатись до урядовців та всіх, хто може вплинути на неї. Всі вони чекають від відповідальних осіб швидкої та послідовної реакції.

До кризи призвела політика квот

Розділяє цю думку і генеральний директор Хмельницької АЕС Андрій Козюра. Він не так давно очолив підприємство. Але переконаний: багатомільйонні борги перед підрядниками утворились не раптово. Вони збирались довго, але тепер настав той критичний момент, коли шукати вихід із ситуації потрібно терміново.

— Боргова загроза почала наростати з минулорічного жовтня, а сьогодні фінансовий баланс стає загрозливим, — вважає гендиректор. — Сьогодні фінансова картинка має такий вигляд: 11,7 мільярда гривень становлять борги через несплату з енергоринку. При цьому кредитний портфель становить 29 мільярдів гривень, а 2,5 мільярда потрібно на погашення кредитів. Усе це надзвичайний тягар для компанії.

Якби ж то борги з’явилися через погану роботу станції, можна було б виставляти претензії до її колективу і керівництва. Але якраз вони трудилися з усіх сил, намагаючись не допустити спаду виробництва чи виникнення будь-яких виробничо-технологічних проблем.

Криза настала не через погану економічну діяльність компанії. До неї, на думку енергетиків, призвела політика розподілу квот на виробіток електроенергії, що була впроваджена в державі. Штучна зупинка енергоблоків може призвести не просто до гальмування в роботі галузі, а й до знищення її.

Фахівці стверджують: перебування лише одного енергоблока у так званому холодному стані призводить до втрати шести мільйонів гривень щомісяця. Буває, що одночасно в компанії фіксують зупинку одразу кількох блоків на різних станціях. У результаті утворюється велика боргова яма.

Фінансові проблеми станції — страждання громади

Якщо наслідки такої ситуації на початкових етапах не так помітні на загальному економічному тлі держави, то місто-супутник уже відчуло на собі всі проблеми станції. Адже ХАЕС — бюджетоутворююче підприємство для Нетішина. Як розповів голова Нетішинської ОТГ Олександр Супрунюк, надходження від цього підприємства до бюджету ОТГ становлять понад 70 відсотків. Станція дає роботу п’ятитисячному колективу, багато суміжних підприємств залежать від її діяльності. «Хворіє» ХАЕС — страждають усі навколо.

Мало того, майже третина обласного бюджету — також заслуга ХАЕС. Навіть планові ремонти на підприємстві завжди позначаються на загальному рівні промислового виробництва області. А що вже казати про штучні зупинки? Скільки вони триватимуть? І скільки при цьому втратять бюджети всіх рівнів?

Відповіді на ці запитання потрібні негайно. Відшукати їх пробують на місці. Заступник голови Хмельницької обласної ради Валерій Лесков запевнив, що всіма можливими засобами реагуватиме на ситуацію. Обіцяють і народні обранці змінити ситуацію на краще.

Тож атомники перебувають у режимі очікування. Але всім, причетним до розв’язання проблеми, варто пам’ятати: що довша пауза — то більші втрати. До того ж не тільки для енергетиків, а насамперед для держави.

Хмельницька область.