На знімку: Молоко А2: тепер і в Україні.

Науковці подбали про меншину

Молоко, яке продається сьогодні в магазинах та на базарах, придатне не для всіх. У світі чимало людей, чиї організми не здатні розщеплювати і засвоювати лактозу та бета-казеїн, а такі сахариди і білки є невід’ємною складовою «традиційного» коров’ячого молока. Для багатьох його споживання відгукується комплексом неприємностей — від алергії до розладу системи травлення і більше, тому вони змушені харчуватися, дослухаючись до древньої поради Омара Хайяма: «Ти краще голодуй, ніж їж і пий абищо».

Молоко, звичайно — це не «абищо», а дуже цінний і смачний продукт, тому можна щиро поспівчувати людям, котрих природа позбавила можливості відчувати його користь і насолоду. У низці країн цю проблему вже давно розв’язали, бо навчилися одержувати від корів «спеціальне» молоко, але у більшості, включаючи і нашу, чимало споживачів змушені обходитись без цього продукту. Тому спостерігаємо черговий парадокс: про інші, у тому числі й специфічні меншини, дбаємо, а про «молочну» забули.

Утім, у кінці тунелю вже з’явилося світло: в Україні вироблятимуть і продаватимуть молоко, яке підходить геть усім. Почнеться це із Сум, де науковці аграрного університету на чолі з ректором СНАУ Володимиром Ладикою вже не один рік працюють над проблемою гіпоалергенного молока А2. Робота, нарешті, вийшла на фінішну пряму і майже дійшла до магазинів.

Від корови — дві ціни

— Якби ви прийшли десь на тиждень пізніше, вже можна було б покуштувати готову продукцію, — каже Володимир Ладика. — Сьогодні можемо про неї лише поговорити...

Ректор Сумського національного аграрного університету — доктор сільськогосподарських наук, професор, академік Національної академії аграрних наук України. Професійну кар’єру Володимир Ладика починав з посади головного зоотехніка колгоспу, яку обіймав три роки, і саме ця сходинка у його біографії, як мені здається, стала вирішальною для молока А2 «сумського розливу».

В ідеалі, розповідати про це треба, використовуючи купу біологічних термінів та пояснюючи безліч біохімічних процесів, але що більше ми це робитимемо, то незрозумілішим ставатиме матеріал. Тому «хімію» пропустимо і одразу скажемо про головне: молоко, яке продається у магазинах і на базарах та засвоюється далеко не всіма — це А1, а гіпоалергенне молоко, яке невдовзі з’явиться в Україні завдяки науковцям СНАУ та їхнім партнерам і підходитиме геть усім, маркується як А2. Між цими двома продуктами — лише одна, але принципова відмінність: у молоці А2 зовсім немає бета-казеїну А1. Відрізняються два типи молока — «традиційне» і гіпоалергенне — лише однією амінокислотою.

За словами Володимира Ладики, про молоко А2 та перспективність його виробництва він дізнався років з п’ять тому, коли був у відрядженні в Нідерландах та поспілкувався там із місцевим фермером. Той розповів, що одержує за свою продукцію «дві ціни» — тобто продає до Великої Британії гіпоалергенне молоко удвічі дорожче, ніж звичайне. Ось де ключ до відродження молочнотоварного виробництва в Україні! Адже не секрет, що корів збувають через низькі закупівельні ціни на молоко та незадовільну рентабельність його виробництва. Тим часом, за молоко А2 платитимуть у кілька разів більше, і на нього буде попит, бо такого продукту потребують 20—25% дорослого населення. Він також необхідний для дітей та літніх людей — для всіх, у кого загальмовані обмінні процеси в організмі.

На базі лебединської породи

Сьогодні молоко А1 — найпоширеніше у світі, а А2 продають на ринках лише деяких країн. Передусім — у США, Австралії, Новій Зеландії, Великій Британії та Китаї. Щодо Китаю, то там понад 90% населення не засвоюють молоко А1, тож для України ця держава могла б стати безмежним ринком збуту. Залишилась «дрібниця»: налагодити масове виробництво гіпоалергенного «білого еліксиру».

Щоб одержувати високі надої молока А2, треба мати відповідне стадо, сформоване з «підходящих» корів. І тут Сумщині пощастило: в області ще до війни вивели унікальну породу корів, яка була офіційно зареєстрована у 1950 році як лебединська. Половина молока, яке дають «лебединки» — це А2. Більше гіпоалергенного молока надоюють лише від корів джерсійської породи — у них його 75%, але ця худоба, уродженка одного з англійських островів, поступається лебединській іншими характеристиками.

Лебединська порода корів — це, можна сказати, своєрідна тваринницька святиня для Сумщини. У 1941 році, на початку війни, юна доярка Марія Савченко врятувала селекційну череду, перегнавши її далеко в тил. Не було б цього по-справжньому геройського вчинку — не було б в Україні й лебединської породи. Опісля Марія Савченко прославилася рекордними надоями молока, яке на очолюваній нею фермі одержували від «лебединок». За унікальні виробничі успіхи Марію Харитонівну нагородили двома Золотими Зірками Героя Соціалістичної Праці.

Ось таке зіркове підґрунтя має молоко А2 українського виробництва. Окрім Марії Савченко, його забезпечували чимало інших людей. Їм не довелося починати з чистого аркуша, але проблем все одно вистачало: молочнотоварна галузь у державі загалом і на Сумщині зокрема занепала, а лебединська порода корів «вийшла з моди». Ще у 1980-ті роки в область почали масово завозити худобу голштинської породи. Вона дуже продуктивна, але щодо молока А2, то його дають лише 15% «голштинів».

— Ми вирішили зберегти лебединську породу корів, — ділиться Володимир Ладика. — Побачили у цьому певну місію. Для цього довелося приймати вольове рішення, яке підтримали облдержадміністрація, розташований на

Сумщині Інститут сільського господарства Північного сходу НААН України та два тваринницьких господарства. Одне знаходиться у Михайлівці Лебединського району, а інше — у Комишах Охтирського. Надали нам підтримку і на державному рівні — університет виграв два гранти Міністерства освіти і науки України, спрямовані на збереження лебединської породи корів.

Економіка повинна бути... корисною

Виробництво молока А2 в Україні можна розглядати як інвестиції, вкладені у здоров’я нації. Разом із тим, «економіка повинна бути економною» — цієї тези відомого вождя також іще ніхто не спростував. Дві невід’ємні складові сумським науковцям допомагають поєднувати ділові партнери: Завод сухого молока та масла, що знаходиться в Ічні Чернігівської області, місцеве підприємство «Оберіг» та Інститут фізіології імені О. О. Богомольця НАН України. Ічнянське підприємство, окрім переробних потужностей і технологій, має дійне стадо із 800 корів, 150 з яких, як виявилось, продукують молоко А2. «Оберіг» — надійний бізнес-партнер Сумського національного аграрного університету, котрий разом зі СНАУ вже давно займається реалізацією екологічно чистої продукції. Гіпоалергенне молоко лише розширить цей асортимент. Столичний Інститут Богомольця допомагає сумчанам проводити складні генетичні дослідження.

— Не слухайте тих, хто стверджує, що тваринництво збиткове, — каже Володимир Ладика. — Все навпаки: ситуація у рослинництві нестабільна, багато що залежить від кліматично-погодних умов, кон’юнктури на внутрішніх і зовнішніх ринках та інших чинників. Щодо молока, попит на нього буде завжди, і займатися ним завжди буде вигідно. Розмовляв якось зі знайомим аграрієм, і він поділився: прибутковість його молочнотоварних ферм в 1,8 разу вища, ніж у рільництві. Окрім іншого, тваринництво — це не сезонні, а постійні високооплачувані робочі місця, перспектива соціально-економічного розвитку для села. Виробництво молока А2 значно розширить ці горизонти.

Поки що в Сумах планують продавати не так вже й багато гіпоалергенного молока — десь 0,5 тонни на добу. Але ж це тільки початок! 27 липня у сумській приватній сироварні «Оберіг» відбулася презентація готового продукту. Якийсь час вивчатимуть попит на молоко А2 та можливості аграріїв і переробників, а потім виробничий конвеєр запрацює на повну потужність.

Сумська область.

Фото автора.