Перший місяць літа — червень — із давніх-давен називали різноквіть. Сонце в цей час добирається зеніту, ночі короткі, дні довгі. Якщо йдуть дощі, а на світанні землю огортають благодатні тумани, грибникам час готуватися до свого тихого полювання...
Назва місяця липня дуже давня. Походить від слова «липець» (липовий мед). Це час основного медозбору. А ще в народі його називають грозовик, дощовик, іноді — білець (час, коли раніше відбілювали полотно).
Серпень, зрозуміло, від слова серп. Це знаряддя, яким жали зернові. І хоч серпень у народі називали дуже по-різному, всі ці назви все одно були прив’язані до жнив.
Влітку завжди чимало задоволень. Одне з них — ходити лісом. І не обов’язково збирати гриби чи ягоди, а просто ходити, вдивлятися, дихати лісом!
«Природа — єдина книга, зміст якої однаково значний на всіх сторінках». Ця мудрість належить Гете. Ліс — одна із захопливих сторінок цієї книги Природи. Упродовж усього року він дає нам силу і завзяття, снагу і натхнення.
Ліс — це життя на землі. Ліси дані нам Природою на тривале користування. Невитоптаними і примноженими ми мусимо передати їх нашим дітям і онукам. Щоб і вони знали, як пахнуть нагріті сонцем суниці, що таке маслюк, а де шукати гриб-боровик.
Безлюддя й тиша лісу наснажують душу, лікують від міської метушні. І мимоволі починаєш розуміти, як багато втрачає людина, відірвана від природи. Вона менш сприйнятлива до краси, не така пластична й гармонійна.
Технічний прогрес, звісно, неабияк допомагає нам у повсякденному житті, водночас він певною мірою скалічує нашу душу.
А пам’ятаєте ліс свого дитинства? Це ж був цілий казковий світ! Світ, сповнений загадкових звуків, неочікуваних знайомств із лісовими мешканцями, світ, повний всіляких смаколиків. У цьому лісі ти знаєш кожну стежечку, кожну галявинку, кожен кущик! Тільки пильнуй уважно. А вгорі — безодня неба. Яке ж воно велике, синє. І тільки одна крапля на ньому — коршак, що завис на величезній висоті. І верхівки здоровенних сосен гойдаються десь там, серед неба... А пахне як! Не здається вам, що й зараз, потрапляючи до лісу, блаженно втягуючи носом його запах, придивляючись до мурах у мурашнику, ми знову мимохіть стаємо дітьми? І це, погодьтеся, прекрасно!
