Рогатка, альпіністське спорядження, десятки метрів мотузки та гайки. З допомогою цього, на перший погляд, хуліганського набору працівники Рівненського природного заповідника Михайло Франчук і Ростислав Журавчак уже більше дванадцяти років кільцюють чорних лелек у нашій області.

— Я та Михайло Франчук маємо дозвіл від Українського центру кільцювання птахів проводити цю процедуру. Тому заповідник долучається до великих і цікавих проектів, зокрема по збереженню чорного лелеки «Ciconia-Ukraina». Один із його аспектів — щорічний моніторинг місць гніздування. Інший — кільцювання пташенят, — розповідає заступник директора з наукової роботи Ростислав Журавчак. — Ми використовуємо металеві та пластикові кільця. Металеві — довговічні, а пластикові більші за розміром, але легкі та помітні здалеку. Тобто, їх можна розгледіти в бінокль, трубу, фотоапарат і прочитати індивідуальний серійний номер. Кожен, хто його побачить, може звернутися в Центр кільцювання та отримати інформацію, звідки цей птах, де і коли його закільцювали. Це своєрідна двостороння співпраця, завдяки якій ми і надаємо, і отримуємо дані, де гніздиться птах, куди летить, де зимує, куди повертається та скільки років живе.

...Шоста ранку. Виїжджаємо на пошуки гнізд чорного лелеки в Березнівський район. Чорний лелека — дуже обережний лісовий птах. Для гніздування обирає старі лісові масиви або групи старих дерев поруч із болотами, річками, озерами чи луками. Любить листяні, часто заплавні ліси. Доїхати максимально близько до місць розташування гнізд допомагали лісівники. Далі — йшли пішки. Біля першого гнізда на старому дубі ми опинилися близько опівдня. Те, що воно не покинуте, майже одразу видав лелека, який кружляв навколо. Орнітологи діяли злагоджено та координовано. Помітно, що вони займаються цим не один рік. Кільцюють лелек безпосередньо в гнізді, тож найперше завдання науковців — зафіксувати спорядження на дереві, щоб потім піднятися на необхідну висоту. За якусь хвилину-дві після цього завідувач наукового відділу РПЗ Михайло Франчук уже був на висоті 15 метрів. Далі за планом — процес кільцювання лелеченят. Але щойно Михайло наблизився до гнізда — пташенята розлетілися з нього в різні боки.

Утім, одне з пташенят вдалося спіймати неподалік. І йому таки одягнули кільця. Крім того, у кожного птаха беруть генетичний матеріал — пір’їну. Її відправляють у лабораторію, де можуть встановити стать птаха та його родовід. Тож зі словами «вибач, це заради науки» Ростислав Журавчак вискубнув пух.

Біля другого гнізда пощастило ще більше. Двоє лелеченят спокійно спали, але, помітивши Михайла, почали бурчати й голосно та швидко клацати дзьобами. Михайло Франчук не лише окільцював їх, а й дослідив раціон. У гнізді були свіжі запаси їжі — невелика риба та жаби.

У лісовій зоні Рівненської області щорічно перевіряють до 50 гнізд чорного лелеки. У цьому році 15 гнізд здавалися заселеними. Науковці Ростислав Журавчак і Михайло Франчук обстежили їх особисто та виявили 27 пташенят, яких позначили кільцями. А процес мічення ще триває.

Із розвитком технологій на птахів почали чіпляти радіопередатчики, щоб спостерігати за ними в реальному часі. Рівненський природний заповідник досі їх не застосовував. Але вже цьогоріч у рамках програми «Полісся — дика природа без кордонів» планують встановити радіомаячки на дорослих птахів підорлика великого — глобально вразливого виду птахів.

— Найприємніше в процесі кільцювання — фідбек, який отримуєш. Це реальний результат твоєї роботи. Наприклад, наших птахів помічали і в Ізраїлі, і в африканських країнах. У наш регіон часто прилітають птахи зі скандинавських країн, — розповідає про пташину міграцію Ростислав.

Сарни Рівненської області.

Фото автора.