А також про творчу діяльність та плани на майбутнє.
-- З чого почалась ваша участь у гуманітарних проектах?
-- Найпершим був проект "Допомога йде!", який підтримало кілька областей. Це була ініціатива з медичної висококваліфікованої допомоги дітям із зони зіткнення. Було великим відкриттям -- дізнатись, що тисячі дітей продовжують жити в умовах бойових дій і нині. Місцеві лікарні не мали достатніх ресурсів, тож ми вирішили зайнятись цим питанням. За підтримки місцевих адміністрацій ми формували групи дітей і відправляли їх до кращих лікарень.
-- Як реагували місцеві жителі на ваші ініціативи?
-- Спочатку були випадки недовіри. Ходили чутки, що ми відправляємо дітей "на органи", які розповсюджувались добре підготовленими людьми. Деякі батьки ховались спочатку, але коли вони переконались у нашій меті, то почали ставати в чергу за допомогою. Нині також функціонує ініціатива "Допомога Схід", яка ввібрала в себе кращі гуманітарні напрацювання за роки війни. Цьогоріч цей проект отримав офіційне схвалення Головнокомандувача ЗСУ.
-- Чого наразі не вистачає найбільше в прифронтовій зоні?
-- Гуманітарна допомога насамперед спрямована на прифронтові медичні заклади. Вона завжди має цільове призначення. Насамперед вивчаються потреби медичних закладів. А ми вже організовуємо допомогу. За період існування проекту понад 70 тонн такої допомоги було надано на схід. Людям не вистачає всього українського. Елементарно навіть українських газет.
-- Які нові ініціативи плануєте впроваджувати?
-- Нині за підтримки багатьох впливових організацій відбувається проект із лікування дітей у соляній шахті "Cоледар", де є чудовий санаторій. Ми формуємо групи дітей із соціально незахищених верств населення з відповідними медичними показаннями.
-- Як почалась ваша письменницька діяльність?
-- Після реабілітації у військовому шпиталі, коли вкотре повернувся на Донбас, я писав перші листи своєму сину. Це була потреба спілкування, бо спілкування по телефону могло бути небезпечним. Спочатку це були просто листи зі світлими історіями, без війни. Тоді народилась перша книжка "Листи здалеку", продовженням якої стала "Повість про срібну флейту".
-- Який головний задум книжок? Для кого вони?
-- Вони для всіх. Нині плануємо з національним театром оперети в Києві постановки по цим книжкам. Цікаво те, що хочемо залучити до цих вистав дітей з Донбасу. Ці твори не мають вікових обмежень. Їх можуть читати і діти, і дорослі. Головний меседж -- це добро та любов.
-- Які подальші плани на творчій ниві?
-- Я продовжую писати. Нині працюю над книжкою, робоча назва якої "Смерть поета". Це історія загиблого бійця, в щоденнику якого є листи, уривки і, безумовно, вірші. Це і поезія про війну, про любов та лірика. Головний задум -- показати внутрішній світ людини, яка свідомо пішла захищати рідну землю та віддала своє життя за неї.
Костянтин Богатирьов, спеціальний кореспондент відділу радіопрограм ЦТРС МОУ, лейтенант.
Фото автора.
