Катерина Котенко, волонтер, м. Київ:
«Незалежність — відчуття свободи та захисту в своїй країні. Це коли люди за кордоном знають, що таке Україна, а українці пишаються тим, що вони українці!»
Вячеслав Раєвський, учасник російсько-української війни:
«Незалежність — це відчуття внутрішнього душевного задоволення від того, що ти живеш в цій країні. Коли будь-яка дія уряду, парламенту і твоїх співгромадян спрямована на розбудову держави, на виховання свідомих людей, на вшанування та пам’ять усього найкращого, що було в країні. Тому День Незалежності України — привід ще раз згадати нашу історію, зробити висновки та йти далі, створюючи державу своєї мрії. Все буде Україна!»
Тетяна Власюк, волонтер, м. Вінниця:
«Незалежність для мене — це нарешті побачити Перемогу України у російсько-українській війні. Це повернення Криму. Це кордони, які боятимуться чіпати вороги. Це змога вільно обирати. Це наш прапор і наша мова — усе, за що проливають кров наші захисники».
Андрій Різоль, кінопродюсер:
«Незалежність, і особистісна, і державна, — це безапеляційна умова розвитку та самоповаги! Також це іспит з відповідальності та наполегливості, який треба складати майже щодня...»
Артем Денисов, воєнний психолог, виконавчий директор Veteran Hab:
«Для мене незалежність — це частково робота. Робота, яку суспільство має виконувати щодня. Це цінність, яка дається нам силою нашого суспільства. Це розкіш, яку ми отримуємо від тих, хто віддав своє життя за нашу незалежність, боровся і досі продовжує боротьбу за неї. Це шанс на побудову нового суспільства з гідністю і повагою».
Ігор Сімутін, учасник російсько-української війни, волонтер:
«Незалежність — це усвідомлення себе як Українця. Це право приймати рішення і їх реалізувати. Це можливість відчувати і бачити, що ті, кого ти обрав, ідуть напрямком розвитку держави, а Україна стає взірцем для країн Європи».
Наталія Черній, волонтер, Івано-Франківська обл.:
«Незалежність — це самоідентифікація. Можливість вільно говорити своєю мовою, вільно досліджувати і вчити нашу історію, культуру».
Анастасія Глотова, волонтер, м. Луганськ:
«Я народилася у 1989-му. Для мене незалежність України була як сонце і небо. Після Революції Гідності і початку війни на сході зрозуміла її цінність і ціну: незалежність віками кров’ю виборювали наші предки, і ми не маємо права її знову втратити».
Анжела Литвиненко, волонтер, громадська діячка, м. Херсон:
«У студентські роки на референдумі віддала свій голос за незалежну Україну. Тоді моїй доньці було три рочки. Вже в 1998-му донька-підліток сказала, що найголовніше свято для неї є День Незалежності України. Тоді це приголомшило. На Різдво 2009-го йшли з онукою мимо церкви, побачили вертеп — мала заспівала гімн України. Мене вчать усвідомлювати і виборювати незалежність мої діти, онуки і наша молодь. У День Незалежності я завжди плачу, згадуючи 2014-й. Мені болить. Попереду довгий шлях. І я вірю, що ми переможемо! Слава Україні! Героям Слава!»
Опитувала Ольга ВАУЛІНА.
