Таке рішення прийняла Комісія з перейменувань при київському міському голові.

З ініціативою увічнити подвиг розвідника, котрий віддав своє життя за незалежність і територіальну цілісність України, виступили внутрішньо переміщені особи з Донецької області та друзі Героя.

Ще навчаючись на історичному факультеті Донецького національного університету імені Василя Стуса, Юрій заснував молодіжну патріотичну організацію «Поштовх», що ініціювала та проводила низку заходів із вшанування жертв Голодоморів, радянських політв’язнів, популяризації козацтва. Юрко був також ініціатором проведення у Донецьку Фестивалю вертепів — він вважав, що повернення до народних джерел, відродження тисячолітніх традицій сприятиме українізації зросійщеного імперською та радянською владою Донбасу. Перший фестиваль студентській організації довелося проводити просто неба, на міському бульварі, бо місцева влада не тільки не дозволила орендувати залу, а й дала розпорядження комунальникам зривати розклеєні по місту афіші. Незважаючи на сильний мороз, вертепи з донецьких вищих навчальних закладів, греко-католицької церкви та УПЦ Київського патріархату, загалом приблизно десять гуртів, зібрали чималу аудиторію. На другий і третій фестивалі в Донецьк приїжджали колективи з Прикарпаття, Львівщини і Тернопілля.

Після закінчення університету Юрко пішов працювати учителем історії в одну зі шкіл, що на околиці шахтарського Донецька. Перекладав з польської українською, брав участь у наукових експедиціях, підготовці видань з історії, мріяв навчатися в аспірантурі.

З початком Революції Гідності разом із друзями вийшов на донецький Майдан, не раз приїздив у наметове містечко у Києві — чергував на барикадах, працював на медичному складі. З Майдану добровольцем пішов на фронт, служив у підрозділі «Дніпро-1».

...При проходженні так званого зеленого коридору ворожий снаряд влучив у БМП, в якій перебував Юрій Матущак разом зі своїм давнім другом-добровольцем В’ячеславом Макаренком зі Сніжного. Відтоді бійці вважалися безвісти зниклими — родичі та друзі розшукували їх майже дев’ять місяців. Встановити особи загиблих вдалося за експертизою ДНК, третю з них проводили у Польщі.

Юрко Матущак і В’ячеслав Макаренко поховані на Краснопільському кладовищі у Дніпрі. Їх фотознімки, як колись було у житті, поруч на Стіні пам’яті біля Михайлівського Золотоверхого собору у столиці.

Вічна слава Героям!

Фото із Фейсбук-сторінки Марини Чорної, члена Донецької молодіжної громадської організації «Поштовх».