І пояснив: це вода буде для людей, а не для промислових підприємств та військових баз. Це гіпотетичне припущення, яке, до речі, все частіше лунає у інформаційному просторі, викликає багато питань. Наприклад, як офіційний Київ контролюватиме кінцевого споживача української води? А ще — чи не спровокує швидке настання отої гуманітарної біди оприлюднена умова отримання «рятувального кола»?
З боку «реципієнта» вже були звернення до міжнародних інституцій із посиланням на те, що саме Україна перекрила водопостачання на півострів і позбавила кримчан «права на воду», яке записано у Декларації прав людини. Звісно, згідно з нормами міжнародного права (що постійно нівелюється РФ), населення окупованої території має забезпечувати окупант. Але Москва і тут може жалітися на економічні санкції, які не дозволяють їй закупити технології опріснення морської води закордоном. А через те у Росії немає технічної можливості наразі вирішити водну проблему анексованого нею Криму. І отут не виключно навіть те, що Організація Об’єднаних Націй, яка стоїть на захисті прав людини, може зобов’язати Україну дати воду на півострів. Отож маємо гіпотетичні можливості послизнутися на... воді.
