Саме про таке кохання молодої викладачки із села Вороньків (на Київщині) та стамбульського менеджера з продажу меблів піде мова. У жовтні 2019-го Ірина ЧЕРПАК і Ведат ТОПЧУ поєднали не лише два серця, а й дві культури, релігії, історії, країни.
— Як ви познайомилися? Це була любов з першого погляду?
— П’ять років тому я навчалася на першому курсі університету і практикувала англійську й турецьку по скайпу. Ведат допомагав мені з турецькою і став моїм найкращим другом. Влітку 2018-го він приїздив до мене тричі. У серпні ми поїхали до Чернівців, і атмосфера цього міста зробила свою справу: я закохалася.
Любов з першого погляду — це лише пристрасть. Я не розумію, як можна закохатися у людину, нічого про неї не знаючи. Спершу повинні з’явитися партнерські стосунки, повага, дружба і впевненість.
— Яка у вас різниця у віці?
— Мені 22, йому — 32. Для нас така модель сім’ї є звичною: у моїх батьків різниця 16 років, у Ведатових — 8.
— Як відреагували твої батьки на хлопця-іноземця?
— Вони довго не сприймали це серйозно. Я і раніше спілкувалася з іноземцями, допомагала вивчати російську. Вони прилітали в Україну, і я проводила для них екскурсії Києвом. Але коли мама з татом дізналися, що ми з Ведатом зустрічаємося і плануємо одружитися, це був ШОК: «А ти впевнена? А тобі це треба? А не зарано? А ти не переживаєш, що це інша країна, інша релігія?» Їм знадобився рік, щоб змиритися. Було дуже складно.
— Чому свої стосунки ти приховувала аж до весілля?
— У мене не було ані сил, ані бажання щодня відповідати на безглузді запитання про релігію, паранджу і агресивного чоловіка-мусульманина. Півтора роки тому я літала до Ведата у Стамбул під прикриттям «практика з університету». Знали про особливість цієї практики лише найрідніші. Відкрити ж завісу іншим я вирішила перед весіллям.
— А у тебе самої не виникали сумніви?
— Виникали, і не раз. Головне — звертати увагу на особистість, поведінку, слова, на відносини у родині, а не клеїти штампи на всіх чоловіків-мусульман. І звертати цю увагу потрібно до весілля. До того ж, є лише один спосіб перевірити, чи не надягнеш ти за фатою хустку або паранджу — придивися, чи носять її жінки у цій сім’ї. Якщо так — будь готова до зміни гардероба.
— А релігія?
— Ми толерантно ставимось до релігій один одного.
— До речі, коли плануєте малюків? Громадянами якої країни вони будуть?
— Ще 4—5 років точно ні. Народжувати планую в Україні. Сім’я допоможе попервах. До 18 літ діти мають право бути громадянами обох країн, після 18 нехай обирають самі.
— Як рідні Ведата відреагували на одруження з українкою?
— Протягом десяти років Ведат багато подорожував і відвідав майже 40 країн. Його мама і не мріяла про турецьку невістку: не підійде за темпераментом. Для його батьків моя поява була очевидною. Ведат родом із маленького турецького села з населенням п’ять тисяч осіб. Мій приїзд туди вже говорив про його серйозні наміри. Ми провели там два тижні різдвяних канікул, і я познайомилася з усією родиною. На першій же зустрічі з батьками ми обговорювали наше майбутнє весілля. Освідчився ж він мені на березі Босфора у Стамбулі під час вечірньої прогулянки. Перш ніж стати на коліно, він спитав, чи я готова до цього, і я сама обрала обручку. Ми люди більш практичні, ніж романтичні. Плануємо все разом, навіть сюрпризи.
— Яка різниця між українським і турецьким весіллям?
— Величезна. Якщо в турецькому селі весілля — приходять усі. Тисяча осіб — норма. Прийнято гуляти два дні, але ми все ж таки скоротили святкування до 5 годин. Замість декору — наречені, замість алкоголю — сік і вода. А також гігантський торт, жива музика і танці. В Україні ж усе було по-домашньому — вечірка в українському стилі для своїх — 35 осіб.
У Туреччині організовували весілля батьки Ведата, а в Україні — мої. Ми ж у цей час займалися документами. Шлюб із українкою не такий уже й дешевий. За послуги нотаріуса і переклади виклали 400 доларів і ще через два місяці 400 доларів за візу. Щоб отримати її, є перевірка на фіктивний шлюб. Якщо наречена не розмовляє турецькою — можуть виникнути запитання.
— Хто забезпечує сім’ю?
— Ведат. Голова сім’ї розв’язує і мої, і свої проблеми. Я почуваюся «маленькою дівчинкою». Не думаю, чим оплачувати рахунки і за що купити їжу. Ось уже кілька років я викладаю онлайн англійську, російську, українську, тепер ще й турецьку. За ці гроші я купую косметику, одяг, ходжу до перукарні. Загалом у нас спільний бюджет і ми рівноправно ним користуємось. У сім’ї усе повинно бути спільним, навіть якщо жінка заробляє менше. І все це потрібно обговорювати ДО весілля.
— Чи є у вашому житті місце ревнощам?
— Мої студенти — чоловіки з усього світу і з Туреччини зокрема. А на моїй сторінці в Інстаграм час від часу з’являються фото у купальнику. Ми — європейська сім’я, і у кожного є особистий простір. Вийти заміж — це не сісти в клітку і прислужувати чоловікові. А от я трохи ревнива... Проте Ведат не дає мені приводів хвилюватися.
— Як ви ділите домашні обов’язки?
— Сніданок Ведат готує сам, на роботу я його не проводжаю. Обід і вечерю готую я. На вечерю завжди щось швидке (в холодильнику багато напівфабрикатів). На вихідних замовляємо. Прибираю я, а от прання і прасування — це до чоловіка.
Ведат каже мені: «Не витрачай три години на приготування їжі, краще почитай цікаву книжку».
— Як поява Ведата змінила тебе?
— У парі повинен бути хтось сильніший і хтось слабший. Ведат сильніший, впевненіший, рішучіший. Він веде мене за собою, але завжди питає моєї думки. Він дає мені мотивацію. З ним я ніколи не витрачаю вихідні на перегляд телевізора або прибирання. Здається, ми обходили вже всі музеї і кінотеатри у Стамбулі!.. До нього я була лише раз за кордоном — у Туреччині в Анталії. Нині ж я можу назвати і Грецію, і Австрію, і Німеччину, і Чехію, і Болгарію, і Угорщину. Найголовніше — у пари повинно бути спільне бажання подорожувати і витрачати на це багато грошей. Ми легкі на підйом і плануємо свої поїздки за три дні. Ніколи не беремо «ол-інклюзів». Любимо самі створювати маршрут.
— Чи ти завжди мріяла жити за кордоном?
— Так, але точно де, не знала. Турецьку мову просто вважала перспективною. До того ж, мені завжди було цікавіше з іноземцями. Відкрию вам невеличкий секрет, ми плануємо через кілька років відкрити власну справу в Україні.
— Якою мовою спілкуєтесь між собою?
— 60 відсотків англійською, 40 — турецькою, також Ведат почав вивчати російську. Я викладаю мови і просто не маю права щось не розуміти.
— А рідним телефонуєш?
— Із сім’єю ми щодня спілкуємося по скайпу. У мене немає відчуття, що я дуже далеко. Україна і Туреччина для мене — це близько.
— Яких страв тобі бракує?
— Суші (тут їх не вміють готувати); свинина (тут є курка і яловичина); компот і квас.
— На чому базується щасливе сімейне життя?
— Найголовніше, щоб жінка відчувала, що чоловік її завжди захистить. Довіра як самому собі. Жодних секретів і заборон. Особистий простір і можливість саморозвитку. Чоловік і дружина мають бути цікавими один одному, а не так: «Чим ти займалась?» — «Я варила суп». Усі рішення приймати разом. І не перевантажувати жінку роботою. Вона повинна працювати в задоволення для саморозвитку і не думати про рахунки. Вся відповідальність лежить на плечах чоловіка.
— Що святкуєте?
— Для свята нам не потрібна календарна дата — нам потрібен настрій. Влаштовуємо собі свято і без свята. Для радості, як і для щастя, не потрібен дозвіл!
Спілкувалася Юлія Смусь, сестричка Ірини.
Київська область.
Фото автора.
