Ну як таке може бути, щоб офіційна установа, яка видає всі квитанції, фіксує операції на різних цифрових носіях, надає клієнтам усілякі договори та довідки, може таке зробити? Завжди хотілось сказати: треба бути уважнішим, адже банк завжди попереджає про всі додаткові сплати, відсотки тощо…

У такому твердому переконанні перебувала доти, доки на власному досвіді не довелось переконатись, що помилки трапляються.

Винний тільки ти сам

Коли свого часу мені разом із зарплатною карткою у банку видали ще й так звану картку для виплат, навіть не звернула на неї особливої уваги. Хоч я і намагалась пояснити оператору, що вона мені не потрібна, та все-таки впросила: «Та візьміть, можете не користуватись, але раптом колись згодиться».

І справді користуватись нею не доводилось, але кожного разу банк надсилав мені повідомлення: «Ваш кредитний ліміт збільшено». Аж поки врешті-решт не дійшло до суми в 50 тисяч гривень.

Усі ці пропозиції просто ігнорувала, бо маю тверде переконання не жити в борг. І на цьому, здавалося, всі мої стосунки з кредитною карткою закінчувались.

А паралельно тривала зовсім інша банківська історія. Впродовж кількох місяців намагалась не знімати із зарплатної картки більшу частину грошей для того, щоб накопичити певну суму. І от, коли настав час, вирушила з карткою до каси. Коли касир запитала: «Скільки хочу зняти?», назвала суму. Але яким було моє здивування, коли через кілька днів, глянувши в телефонний додаток, помітила, що вся моя зарплата так і залишилась на картці.

Одразу було зрозумілим, що банк не міг так помилитися, видавши мені гроші і не списавши їх з рахунка. Все прояснилось, коли поглянула на кредитну картку. Гривні були списані з неї. А додатково ще понад півтори тисячі гривень.

У всій цій історії неможливо звинувачувати банк. Це я помилилась, переплутала картки і дала оператору не ту, на якій були реальні кошти, а кредитку з віртуальними гривнями. В результаті вийшло, що я взяла у банку кредит і одразу ж заплатила за нього відсоток. Причому чималий. Тож пред’являти претензії немає до кого і за що. А втрачених грошей дуже шкода.

Звичайно, було б правильним, якби касир попередила, що, виконуючи операцію з цією карткою, я беру кредит, причому зовсім не безплатний. Але вона змовчала. А помилилася з карткою я. От тільки за таке мовчання заплатити довелось мені.
Винних, окрім мене самої, начебто, і немає. Та всього цього могло б і не трапитись, якби банк початково не нав’язав мені свою послугу у вигляді цієї картки. І лише після всього, що сталось, я наполягла, аби її закрили та ліквідували.

Чому банк не хотів робити цього раніше? З-поміж інших причин не виключена й така: коли-небудь ця картка все-таки спрацює. Ось так було і в моєму випадку.

Хто телефонує: оператор чи шахрай?

Можна втішитися хіба що тим, що обійшлось такою сумою. А от жителька Дунаєвецького району втратила 260 тисяч гривень. Як повідомили в поліції, сталось це через шахраїв, і банк тут знову, начебто, ні до чого. Просто до жінки хтось зателефонував і, назвавшись працівником служби безпеки банку, повідомив про заблокування картки. А далі класична схема: мовляв, щоб її розблокувати, потрібно назвати реквізити. В результаті клієнт залишився без грошей.

Як тут звинувачувати банк, коли людина сама назвала злодіям всі паролі? Тим більше, що банкіри завжди нагадують: нікому не повідомляйте такі дані по телефону.

Але ж при цьому сам банк не забуває дзвонити на приватні телефони, пропонуючи свої послуги. Мені так само не раз доводилось отримувати такі пропозиції в телефонному режимі.

Щоправда, від них легко відмовитись, можна навіть не слухати цю розмову до кінця, на перших секундах покласти трубку… Все це так.

Але ж виходить, що сам банк привчає клієнта до можливості телефонного спілкування. В такому разі, як розібратись, коли телефонують офіційні оператори фінансової установи, а коли шахраї? Не дивно, що дехто потрапляє на цей гачок.

Причому це стосується не тільки людей літнього віку, котрих простіше надурити. Згадана вище неприємна історія сталася з молодою людиною, котрій ледь за тридцять. Тож справа не тільки у віці, необізнаності чи неуважності, а ще й у тому, що сам банк, не знаю, усвідомлюючи це чи ні, створює умови для успішної діяльності шахраїв.

Якщо взяв гроші — кримінал

Хоча мав би усілякими засобами убезпечувати клієнта від будь-яких шахрайств, помилок і відвертих крадіжок. Так, як захищає себе.

Слідчий відділ ГУНП в області проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні, що стосується колишнього працівника банку. Свого часу родина хмельничан отримала кредит у 126 тисяч доларів, а взамін в іпотеку передала свою квартиру в обласному центрі, яка була оцінена більше як у півмільйона гривень. Через те, що кредит не був повернутий вчасно, квартира підлягала стягненню на користь банку. Але натомість власники продали її, а гроші забрали собі.

Останнє не могло трапитися, оскільки банк пильно стежить за заставним майном. Але це сталось через те, що клієнтам «допоміг» начальник відділення банку. Він надав нотаріусу, який оформляв операцію продажу квартири, неправдивий лист про зняття заборони на відчуження майна.

Так банк втратив і наданий кредит, і заставну квартиру. Але не втратив надію повернути все це. Зокрема і завдяки кримінальному розслідуванню, в ході якого колишньому банкіру вже повідомлено про підозру у зловживанні службовим становищем та службовому підробленні, що спричинили тяжкі наслідки.

І добре, якщо банку вдасться повернути свої кошти. Ніхто не повинен страждати від злодіїв та шахраїв. Але так само добре було б, якби всі клієнти могли бути убезпечені від втрат. Причому не тільки від тих, до яких призводять кримінальні злочини, а й від тих, що стаються через мовчання, випадкові помилки чи просту неуважність. Бо так виходить, що останнє приносить золото лише банкірам. А споживачам — тільки збитки.