Осінь. Удень ще тепло, сонечко по-літньому добряче пригріває, а вночі й ранками вже відчутне помітне зниження температури. Дерева скидають із себе пожовкле листя, встилаючи своїм килимом вулиці, парки, садиби. Час неначе уповільнюється. Але це враження хибне. Життя триває: як і завжди, люди поспішають у своїх справах, хто куди. Такий ритм життя звичний і для великих міст, і для провінційних містечок. Лише листя щодня опадає швидше і дає деревам перепочити.
Так само поспішають і наші люди, побачивши те листя, зразу прибрати його, а на подвір’ях ще й обов’язково спалити.
На перший погляд — чом би й ні, це ж прагнення до порядку. Так, якби не справжній «марафон» зі спалювання опалого листя. Варто комусь одному запалити багаття, як усе селище чи містечко вкривається їдким смогом. Схожа проблема існує у десятках і сотнях населених пунктів по всій країні. На жаль, далеко не всі знають і усвідомлюють, що дихати таким повітрям вкрай небезпечно. І ніякі захисні маски не допомагають... Уроком не стали й масштабні пожежі, адже вогонь у посуху перекидається блискавично.
А хто й знає, що продукт розпаду сирого листя дуже шкідливий для людини, не надто цим переймається. Якась просто дикунська байдужість до себе й своїх близьких. Щось подібне, до речі, нині бачимо й по відношенню до COVID-19.
Тим часом у Великій Британії вчені ще у 50-х роках ХХ століття дослідили, що дим спаленого листя провокує, зокрема, хвороби серця, адже при горінні виділяється чадний газ. А тим повітрям дихають не лише «дбайливі» господарі, а й їхні діти, онуки, сусіди. Тож чи варто створювати собі й оточуючим додаткових проблем зі здоров’ям? Чи у нас усіх того здоров’я надмір?
А з листям можна впоратися, й не спалюючи його. Варто лише докласти трошки більше зусиль, мати більше поваги до довкілля й, зрештою, до самих себе.
