Всеукраїнська акція триватиме і в 2014-му
З лютого 2013-го в регіонах тривала патріотична акція, організована Міжнародним благодійним імені Ярослава Мудрого Фондом сприяння розвитку української національної школи. Двічі у столиці, чотири рази на Київщині, у Дніпропетровську, Львові, Івано-Франківську, Запоріжжі освітяни, науковці, представники громадських організацій обговорювали проблеми українського національного виховання: реалії, тенденції, перспективи.
Незмінним генеральним інформаційним спонсором всеукраїнських конференцій був «Голос України», який опублікував 13 репортажів, інтерв’ю, аналітичних статей тощо. Акції відбуватимуться в регіонах і наступного, 2014 року.
Про реалії, тенденції і перспективи національного виховання в країні кореспонденту газети розповідає президент Фонду імені Ярослава Мудрого кандидат педагогічних наук Валентина СтрІлько (на знімку).
— Валентино Василівно, у своїх виступах на конференціях ви не раз підкреслювали: якість освіти дорівнює якості держави. Стверджували, що у більшості наших закладів майже відсутній національний зміст освіти. Цитували німецького педагога Дістервега: «Хочете виховати німецького патріота, годуйте його щодня однією стравою — німецькою історією і німецькою мовою». Якою ж стравою, на ваш погляд, годують дітей в державних і не тільки школах?
— Я наведу приклади, а ви робіть висновки. У «Читанках» для 2—4 класів ви не знайдете жодного оповідання (окрім хіба що розповідей про Велику Вітчизняну війну) з історії України, починаючи з XІІ століття. У «Букварі» — жодної згадки про минувшину країни.
У підручниках з української мови для 5, 6, 10 та 11 класів про події з XІІ століття до сьогодні нічого немає, нібито 900 років держави взагалі не було! У книзі для 8 класу — лише текст про Мазепу без інформації про його заслуги та зруйнування Батурина. Невже ця тема і досі під забороною? Тоді забороніть Шевченкове «Це той Перший, що розпинав нашу Україну, а Вторая доконала вдову-сиротину».
В «Історії України» для 5 класу, написаній за новими стандартами, є розділи, які читати без валеріани неможливо. Про козаків, скажімо, написано, що вони воювали з турками, татарами і поляками й жодного слова про боротьбу з царською Росією! Не сказано і про те, хто зруйнував Запорозьку Січ.
— Ви звернулися до інституту інноваційних технологій з проханням обґрунтувати позицію авторів підручника. Як відреагувала установа, що відповідає за зміст освіти?
— Її директор Олександр Удод пояснив, що підручник має допомогти п’ятикласникам навчитися вивчати історію. Особливістю книги він вважає те, що «автори виховують учнів на позитивному сприйнятті історії України, акцентують увагу на досягненнях, історичних та культурних здобутках нашої держави, тим самим допомагаючи формувати позитивне мислення і бачення майбутнього». Напевне, сприятиме цьому формуванню дозована правда, замовчування фактів, які комусь не хочеться згадувати...
— Про це ви говорили на парламентських слуханнях, присвячених проблемам середньої школи. Ваш виступ учасники зібрання сприйняли неоднозначно. І як наслідок...
— Через день я отримала листа від Удода про припинення дії договору про нашу співпрацю. Причина не приховувалася: «Позиція, якої дотримується Фонд у питанні виховання підростаючого покоління, інтелектуального, культурного, духовно-морального розвитку особистості не збігається з позицією Інституту інноваційних технологій і змісту освіти».
— Як писав поет: «Была без радости любовь — разлука будет без печали».
— Вочевидь. Зміст освіти потребує кардинальних змін. Треба негайно прийняти державний стандарт, який дасть змогу плекати українську націю, а не космополітів. Тих, хто свідомо чи несвідомо знищує в школах український зміст навчання і виховання, треба негайно притягти до відповідальності. Про це, зокрема, заявили у зверненні до перших осіб держави десятки науковців та вчителів, учасників всеукраїнських науково-практичних конференцій («Голос України» неодноразово цитував текст звернення. — Авт.). Це справжні патріоти, що пам’ятають вислів Платона: «Скажіть, яке покоління ви виховуєте, і я скажу, яку державу будуєте».
— Продуктом патріотичної акції, що тривала майже рік, стала підготовлена вами ПРОГРАМА національно-патріотичного виховання учнівської молоді. У чому її суть, Валентино Василівно?
— Як казав мудрий філософ, народ, який думає вперед на один рік, вирощує хліб. Народ, який думає вперед на десять років, вирощує сади. Народ, який думає вперед на сто років, виховує молоде покоління. Останнє і є для країни й нації стратегічною перспективою. Бо «Основа всієї держави складається з правильного виховання юнацтва» (Цицерон).
Програма — стратегічний рекомендаційний документ, який дає можливість розробки системи заходів національно-патріотичного виховання. Її мета — забезпечити конструктивну співпрацю навчальних закладів, установ культури, громадських, благодійних та релігійних організацій і, звісно, ЗМІ.
— Які ви бачите напрями національно-патріотичного виховання?
— Професор Дрогобицького державного педагогічного університету імені І. Франка Омелян Вишневський визначив п’ять головних: виховання моральності, патріотизму, громадянськості, родинності та валеологічне і екологічне виховання. Учасники обговорення схвалили їх.
Ми надішлемо документ керівникам країни з пропозицією затвердити програму і забезпечити її реалізацію за кошти державного бюджету. Це, вочевидь, потребуватиме відповідних змін до Закону України «Про освіту», прийняття закону про українське національно-патріотичне виховання та низки інших нормативно-правових актів.
Думки з приводу
Побувавши на кількох конференціях, я зрозумів, що чимало освітян, а ще більше чиновників, як чорт ладана бояться словосполуки «українське національне виховання». Патріотичне — так, моральне — так, європейські, загальнолюдські цінності — так. Тільки не українське національне.
Це підтвердили, зокрема, на Київщині, де погодилися прийняти учасників акції лише за умови, що в назві конференції слова «українське національне» організатори замінять на «патріотичне виховання». А на завершення заходу головуюча чиновниця обласного рангу запропонувала «в знак поваги і вдячності за підтримку» корзини квітів вручити керівникові регіону та його заступниці... Не покласти до пам’ятників істинних патріотів України, яких у столиці дюжина, а вручити бюрократам. Учасники вітали пропозицію клерка млявими оплесками.
Цей урок «патріотизму», гадаю, надовго запам’ятається педагогам, учням і студентам, що взяли участь у дискусії.
В одному з університетів категорично відмовилися починати конференцію з гімну України... В іншому студенти загримали стільцями, безцеремонно покидаючи залу засідань під час виступу ЇХНЬОГО ж сивочолого професора, що ділився досвідом виховання молоді. Кажуть, керівник підрозділу педагогічного (!) ВНЗ розпорядилася «трохи посидіти на конференції і йти на заняття». Трохи посиділи. І яскраво продемонстрували свою вихованість, чим дали урок наставникам. Катерина Чорна, завідувач лабораторії Інституту проблем виховання Національної академії педагогічних наук, так прокоментувала поведінку майбутніх учителів: «Це результат виховання. І це наша вина».
Цитата
«...Велике щастя маю від того, що рід мій з давніх часів, пройшовши через нелегкі випробування, не впав відрізаною гілкою, проріс через кров і бруд, через віки і квітує... на рідній землі, багатій історією і людьми... Моє коріння тут, глибоко в землі... Мабуть, важко гордо тримати крону, не маючи міцного підгрунтя...».
Ірина Савісько, киянка.
(Із збірника творів школярів «Люблю Україну, бо вона моя», 2006).
Дослівно
«Школа не може обмежуватися тим, що дає знання. Вона повинна виховувати високоосвічених, високоморальних та здорових громадян України».
Микола АЗАРОВ, Прем’єр-міністр.
