Ростислав Замлинський, Віталій Барабаш, Валентин Краснопьоров, Дмитро Лубінець, Андрій Грудкін.

Сприяти реалізації такої політики щодо підконтрольних Україні районів Донеччини й Луганщини взялася громадська ініціатива «На лінії зіткнення», яку днями презентували у Києві. Проект створено за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Його учасники наголошують на економічному розвитку прифронтових територій та сприянні підприємництву.

«Треба не починати історії про те, хто почує Донбас чи хто кому що дасть, а виявляти ініціативу та шукати можливості для місцевого розвитку», — каже автор ідеї проекту «На лінії зіткнення», голова правління Громадської організації «Сильні громади» Валентин Краснопьоров. Вона з критичного для України 2014 року активно долучилася до розбудови громадянського суспільства в Донецькій та Луганській областях.

«Прифронтовим територіям бракує лобізму місцевої влади, її взяємодії з громадськістю та бізнесом, а також розуміння, що командно-адміністративні методи вже не працюють, як раніше, — зазначає Валентин Краснопьоров. — Є речі, які стримують процес. По-перше, там працюють військово-цивільні адміністрації, які не мають усіх повноважень місцевого самоврядування. По-друге, немає бачення стратегії розвитку цих територій». Відсутність візії призводить до непродуманих рішень, як-от запровадження пільг на сплату земельного податку, через яке деякі прифронтові громади позбулися одного з основних джерел наповнення бюджету. «Можливо, деякі закони варто якось адаптувати до потреб таких територій», — вважає Валентин Краснопьоров.

Наявність суперечностей між гарними намірами і тим, що виходить на практиці, підтвердив керівник військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Віталій Барабаш. «Якщо загалом у Донецькій і Луганській областях майже 200 мільйонів недоотриманих коштів через земельний закон, то половину з цієї суми — 100 мільйонів — не отримала Авдіївка», — підсумував він.

«На лінії зіткнення» — це неформальна коаліція прифронтових громад, що об’єднала представників громадськості, бізнесу та влади. З’явився майданчик для обговорення місцевих проблем та пошуку шляхів їх розв’язання. «Дванадцять громад—учасниць проекту — Торецьк, Щастя, Попасна та інші — готові до реальних дій, — розповідає керівник проекту «На лінії зіткнення» Андрій Грудкін. — Ми прагнемо, щоб одразу за КПВВ з нашого боку починалася успішна Україна. У суспільстві, на жаль, сформувалася думка, що звідси виїхали люди і прифронтові міста є занедбаною «сірою зоною». Але це не так. Навіть населення та кількість дітей у місцевих дитсадках і школах зростає».

На думку керівників коаліції, місцевим мешканцям потрібна не гуманітарна допомога, а кращі умови для життя та зрозуміліші принципи розподілу бюджетних коштів. «Важливо розробити інклюзивні, чіткі та прозорі механізми розвитку територій, — переконує Андрій Грудкін. — Ми не розуміємо, чому у Краматорську з його півторамільярдним бюджетом постійно, навіть у кризовий «ковідний» рік, ідуть великі субвенції на утеплення будинків. А тим часом у Красногорівці люди змушені пити технічну воду з-під крана...».

Як зазначає голова парламентського Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій Дмитро Лубінець, «бюджет на розвиток Луганської та Донецької областей виділяється насправді величезний».

Проте є проблеми, пов’язані із втіленням закону про децентралізацію. «Сільська місцевість не може конкурувати з великими містами. Що менше населений пункт, то менше можливостей отримати фінансування», — зауважує він.

Дмитро Лубінець відзначив, що закон про ВЦА потребує змін: «Ми проголосували за це в першому читанні — вводимо такий новий термін «ВЦА-ОТГ», бо розуміємо, що у 18 ОТГ вибори не відбуваються, а реформу децентралізації, об’єднання територіальних громад треба завершити». Верховна Рада також звернулася до уряду з проханням виділити окреме фінансування на водозабезпечення Донецької області та ухвалила відповідну постанову.

Одне з найважливіших завдань для влади, на думку Дмитра Лубінця, — відвоювати наш медійний простір у російських пропагандистських телеканалів та поширювати на цих територіях український контент. Крім того, прифронтові райони відчувають гострий дефіцит лікарів. Через війну Луганщина й Донеччина залишилися без обласних лікарень, тож варто збудувати хоча б один такий заклад.

Про проблеми знають і в Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, де нині готують стратегічну програму з реінтеграції Донбасу, розраховану на 25 років. За словами першого заступника міністра Ростислава Замлинського, до її розроблення долучать представників коаліції прифронтових громад. Серед ризиків для розвитку економіки цих територій він назвав не тільки наявність військових і політичних чинників, а й невизначеність із «правилами гри», постійне реформування фіскальної служби та регуляторних органів.

Фото надано організаторами.