Але чи завжди все в судових розглядах та під час судових засідань іде за законом та відповідно до очікувань?

Ця справа тягнеться вже не один рік, а до вирішення ще, здається, досить далеко. Але вона демонструє більшість проблем, які виникають на шляху до справедливості.
Кіровський районний суд міста Кропивницького вже декілька років розглядає справу, яка стосується визнання недійсним заповіту та усунення від права на спадкування, де каменем спотикання стало встановлення медичного стану громадянки, яка склала заповіт на своє майно. А саме, чи могла вона керувати  при цьому своїми діями та розуміти їх. Проте йдеться не про саму справу, а про супутні їй речі, які суттєво впливають на її розгляд.

Хто допоможе відстояти інтереси?

Загалом цілком правильне рішення. Адже справа непроста, потребує спеціальних знань, і хто, як не адвокат, зможе допомогти відстояти інтереси. Але адвокату за його роботу треба платити. Обіцяну та розрекламовану безоплатну правову допомогу в нашому випадку задіяти не вдалося, бо пенсія позивачки виявилася аж на декількасот гривень вищою за ту суму доходу, який дає право на отримання безоплатної правової допомоги. До речі, саме безоплатна правова допомога була одним з аргументів прибічників адвокатської монополії, але не всі громадяни з невисокими доходами виявилася захищеними. От і в цьому випадку пенсіонерці доводиться шукати кошти на адвоката і на дорогу до суду, який відбувається у Кропивницькому, а проживає вона у Києві.

Адвокати бувають різні

Зрозуміло, що справа адвоката — захищати інтереси свого клієнта, але ж чесно чи майже чесно. «Роль адвокатів у системі правосуддя тягне за собою низку обов’язків і обмежень, особливо у зв’язку з їхньою професійною діяльністю, яка повинна бути прямою, чесною і гідною», «Професія адвоката є однією з професій, представники якої повинні дотримуватися вищих і більш суворих стандартів поведінки. Не лише загальні стандарти поведінки, а й спеціальні вимоги, встановлені законами, які регулюють діяльність колегії, та правила професійної етики, застосовуються до практики адвоката. Необхідність вимог, встановлених правилами професійної етики, є об’єктивною: лише особі з високою моральною репутацією можна довіряти брати участь у процесі здійснення правосуддя. Дозвіл будь-якій особі брати участь у цьому процесі незалежно від його або її поведінки дискредитує ідею здійснення правосуддя», — наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях.

Але в цій справі адвокат іншої сторони спору (відповідача) Дануте Полєжай, на думку позивачки, фактично навмисно приховала докази в справі, чим обмежила права іншої сторони, а також здійснила зловживання своїми процедурними правами, штучно затягуючи розгляд справи по суті. Нагадаємо, спір стосується заповіту. За участю адвоката медична картка особи, заповіт якої оспорюється і щодо чого проводиться експертиза, не була повернута, що позбавило суд та іншу сторону спору змоги провести відповідні експертні дослідження. Лише під час судового засідання 20 грудня 2019-го зникла в 2017 році з медустанови медкартка була пред’явлена в суді адвокатом, але вже без певних сторінок, і не виключно — саме тих медичних висновків, які підтверджували неадекватність особи, яка склала заповіт.

Із запису виступів на судовому засіданні: «Представник (відповідача) трохи вводить в оману суд стосовно того, що ця картка знайшлася. Ще до подачі позовної заяви було зроблено запит у поліклініку. Ось оригінал, де написано, що 17 березня 2017 року на запит адвоката була надана амбулаторна картка та в лікувальний заклад не повернута... І коли призначали експертизу, першу і повторну, її не надали, а тепер знайшлась... Фактично перед засіданням представник якісь листочки звідти прибрала... щойно на наших очах вибрала листочки з картки». При цьому, на жаль, серйозної реакції на це з боку судді (О. Бершадської) не було (принаймні із запису засідання це не випливає).

На думку позивачки, в цих діях адвоката мали місце порушення норм адвокатської етики та факти неналежного виконання професійних обов’язків, а отже, були підстави для скарги на адвоката. Звичайно, можна було ставити одночасно питання й про відвід судді, але навряд чи це позитивно вплинуло б на подальший розгляд справи.

І знову треба гроші

Виклавши обставини порушень адвоката, позивачка скерувала скаргу до дисциплінарно-кваліфікаційної комісії. Але замість того щоб з’ясовувати, чи мали місце порушення з боку адвоката, їй відповіли, що скарга може бути розглянута лише за умови сплати одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день подання скарги, тобто 2102,00 грн відповідно до рішення Ради адвокатів України від 23.09.2017 р. № 203 «Про встановлення плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури». На щастя, 9 червня 2020 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду зазначене рішення було визнано протиправним та не чинним з моменту його прийняття. Детально про це ми писали в матеріалах «А за скаргу заплатиш» (25.02.2020) та «Заробляти на всьому» (13.08.2020). Отже, звернулися ще раз (09.07.2020) з проханням повторно розглянути скаргу, але поки що результату не видно.

На нещодавній Х ювілейній міжнародній науково-практичній конференції «Адвокатура: минуле, сучасність та майбутнє» голова Національної асоціації адвокатів України, РАУ Лідія Ізовітова зазначила: «Подальші зміни до законодавства мають давати відповіді на реальні проблеми адвокатури, а не штучні оцінки». Такими проблемами є належний захист прав адвокатів і невідворотність відповідальності за їхні порушення. «Рано чи пізно доведеться удосконалювати і наш профільний закон. Сподіваюся, що його якість і зміст залежатимуть лише від нашої волі, професійності і здатності запропонувати дієві рішення», — переконана Лідія Ізовітова. А ми сподіваємося, що ці рішення працюватимуть на користь громадян та захист їхніх прав.