Дитино! Синку!
Хлібця не проси!
Його немає.
Вкрала Московія…
Хоч в полі хліб
житами половіє,
Дитино! Синку!
Хлібця не проси…
Дитино! Синку!
Хлібця не проси!
У тридцять років
посивіла мати,
Немає чим дитя
нагодувати…
Дитино! Синку!
Хлібця не проси…
Дитино! Синку!
Хлібця не проси!
Усе забрали,
вимели комору,
А матері залишили
лиш… горе.
Дитино! Синку!
Хлібця не проси…
Дитино! Синку!
Хлібця не проси!
Розбита мати чеше
сиві коси,
Немає сліз, лиш
плачуть трави-роси.
Дитино! Синку!
Хлібця не проси…
Дитино! Синку!
Хлібця не проси!
Нічого в Бога вже
вона не просить,
Дитя до Бога на руках
підносить…
Дитино! Синку!
Хлібця не проси…
Дитино! Синку!
Хлібця не проси!
Рука дитині
затуляє ротик,
Останній мамин ніжний
теплий дотик…
Дитино! Синку!
Хлібця не проси…
Дитино! Синку!
Хлібця не проси!
Убита мати
чеше сиві коси,
Немає сліз, лиш
плачуть трави-роси…
Петро МЕЛЬНИК.
Листопад, 2018.
