У зубного лікаря
Зуб в Івана розгулявся,
Наче плем'я враже...
— Треба лікувати зуба, —
Стоматолог каже.
— Ой, спасибі, рятівнику,
Лікарю хороший!..
— Але є вопрос до пана:
За так чи за гроші?
Як безплатно, то простуйтє
У двері навпроти,
А за гроші — і я зможу
Стати до роботи.
Іван знає: за безплатно
час у черзі згає.
— Тож нехай уже за гроші,
Бо я пропадаю!..
— Вам знеболююче треба, —
Лікар мовить строго.
Беріть в руку мій рецепт —
Аптека за рогом.
Пара ампул обійшлася Дорожче шампану.
— А тепер ще й до хірурга —
Укольчик на рану.
Підборіддя у Івана
Зразу стало дерев’яне.
Хвилин з двадцять покопався
У щелепі лікар
— Дев’ятсот з вас,
пане, гривень,
Бо позбулись лиха!
«Що то є наука, братці, — Іван, йдучи, думав. —
Щоб за двадцять
хвилин часу
Й отакенна сума.
А моя така нужденна
Життєва дорога...
Треба внучку посилати
Вчитись на зубного".
Іван в очного лікаря
Зуб загоївсь... Та туманом Вкрилось все довкола.
— Треба очі рятувати! —
Радить офтальмолог. —
Катаракта вам не жарти,
Краще берегтися.
Операція затягне
Двадцять дев’ять тисяч.
Наш Іван, як на біду,
Уродився голий.
Такі гроші у руках
Не тримав ніколи.
«Ех, і тяж о сліпакові
Слухать ці балачки!
Треба внука виряджати
Вчить очні болячки».
Іван на тім світі
Стільки гривень наш Іван
Не встиг назбирати,
Бо навідалась безноса
й забрала із хати.
На тім світі сталось диво:
Перестав хворіти!
Тож уже не треба гривні
Нікому платити!..
Борис ЛЮБ’ЯЗЬ.
