Коли напередодні професійного свята — Дня Збройних Сил України — постало питання, про кого з нашої військової частини можна розповісти, чомусь одразу спало на думку прізвище Колесник.

Юрій Колесник — старший технік понтонної роти понтонно-мостового батальйону однієї з військової частини Сил підтримки Збройних Сил України. Після завершення строкової служби, яку проходив у Рівному, вирішив поєднати свою життєву долю зі Збройними Силами України, підписавши контракт. Військову кар’єру розпочав у Рівному. Потім продовжив у Хмельницькому, а у 2003 році перевівся до рідного містечка Бар.

Рідні, друзі, колеги по службі знають Юрія як щиру, добру, усміхнену людину, хорошого друга і вірного побратима.

Коли заходить мова про перебування на сході, він, ніяковіючи, відповідає: «Війна — важка робота. Це окреме життя, яке вчить цінувати мир і змушує задуматися над тим, що пережила і досі переживає наша країна». Згодом додає: «Війну забути неможливо, вона накладає печатку милосердя водночас із руйнуванням та жорстокістю».

Юрій стверджує, що пишається саме таким життєвим вибором і тим, що присвятив життя і всю свою душу без залишку служінню Україні. Бо саме від важливого кроку, зробленого в юності, залежала його подальша професійна реалізація та задоволення від улюбленої справи.

Юрій Іванович — люблячий чоловік та хороший батько. Разом із дружиною Наталею виховують двох синів.

— Дякувати Богу, дружина у всьому підтримує, а діти навчилися розуміти мою постійну відсутність. У роботі мені допомагає те, що пройшов увесь шлях — від солдата до старшого прапорщика. Знаю та розумію потреби і труднощі своїх побратимів, — розповідає військовий.

Аби стати професіоналом своєї справи, Юрію Колеснику довелося пройти довгий і тернистий шлях: двічі брав участь у місії з підтримання миру і безпеки у Косово. Як виявилося пізніше, цей досвід став у пригоді не тільки в плані професійного зростання, а й у подальшій службі на благо захисту України від зовнішнього ворога — російського агресора.

Юрій Іванович неодноразово брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької області. Командири характеризують його лише з позитивного боку. Нагороджений медаллю «15 років Збройним Силам України», медаллю «За сумлінну службу» ІІІ ступеня, почесною відзнакою Головнокомандувача ЗС України «За досягнення у військовій службі» ІІ ступеня, численними грамотами та подяками.

Наша розмова завершилася для мене суперечливими думками. З одного боку, я відчувала гордість та повагу до Юрія, а з другого — залишився привід до глибоких роздумів, особливо після його слів: «...А так хочеться жити у країні без війни!».

Фото автора.