Однак правління ОСББ не дає дозволу на це.
Олександру Михайловичу 85 років, 35 з них відпрацював на заводі Дніпроспецсталь. Останні п’ять років пенсіонер та його дружина є інвалідами першої групи. Пересуватися подружжя може на милицях, але лише на маленькі дистанції, зупиняючись кожні 5—10 метрів. Навіть похід в аптеку стає справжнім випробуванням.
Від Управління соціального забезпечення пенсіонери отримали два електричні візки, вагою по 110 кг, тож неможливо щоразу виносити їх, тому ними просто не мають можливості користуватись.
Олександр Михайлович знайшов вихід — обладнати у під’їзді місце для зберігання двох електромобільних візків. Таким чином вони зможуть на милицях спускатися на перший поверх і далі їхати на візках.
Проектним інститутом було затверджено переобладнання місця загального користування прохідного під’їзду №8, де живе подружжя, а також скління трьох фасадів всього будинку. Міською владою на цей план було виділено 525 тисяч гривень.
Однак переобладнання під’їзду несподівано було скасовано через начебто порушення архітектури міста. Поки вирішували це питання, гроші були перенаправлені на інші проекти.
Олександр Михайлович звернувся тоді по допомогу до адміністрації рідного заводу Дніпроспецсталь. В бюро заводу склали новий план та узгодили з головним архітектором міста. План затвердили та виділили гроші на переобладнання. Проте тепер на заваді стало правління ОСББ. Голова правління Олена Чіпурченко аргументує відмову тим, що у під’їзді знаходиться елеватор центрального опалення, до якого завжди має бути доступ.
«А він хоче поставити там ці свої візки. Хто їх буде відсовувати за потреби доступу до елеватору? Я чи слюсар? Я не буду, слюсар теж», — каже Олена Чіпурченко.
На її думку дороги в Запоріжжі в такому стані, що не може бути і мови, що люди з інвалідністю пересуватимуться містом. А того факту, що навіть піти в лікарню пенсіонерам дуже важко, голова правління начебто не розуміє. Заклик до розгляду різних варіантів рішення цієї ситуації, голова правління ОСББ зустрічає відмовою. Не хоче розглядати навіть варіант тримати кілька ключів від місця зберігання візків, щоб завжди мати доступ до елеватора.
За словами голови правління, ситуація не залежить від неї. Адже за статутом вищим органом ОСББ є загальні збори мешканців усього будинку. На останніх зборах Павлову було відмовлено, а нові збори не можуть провести через пандемію.
Правління ОСББ не враховує той факт, що всі мешканці під’їзду, в якому живе подружжя Павлових, дали згоду на переобладнання під’їзду та підписали відповідні документи. Правління наполягає на дозволі від мешканців усього будинку.
Хоча якщо подумати, то користування під’їздом №8 стосується лише мешканців цього під’їзду. І їхнє рішення щодо проведення переобладнання місця загального користування має бути досить для вирішення цього питання. Тож при бажанні, елементарній людяності, можна піти назустріч подружжю Павлових.
Керуючись Указом президента України №900/2005 «Про першочергові заходи щодо створення сприятливих умов життєдіяльності осіб з обмеженими можливостями», до управління ОСББ звернувся голова громадської організації «Запорізький обласний конгрес людей з інвалідністю». У зверненні йшлося щодо вирішення цього питання. Але це теж не вплинуло.
«Навесні був на засіданні правління ОСББ, яке розглядало це питання. На мою думку, тут працює особисте ставлення до Олександра Михайловича. Необ’єктивний підхід до вирішення проблеми. Правління має право дати дозвіл на переобладнання, адже архітектурних порушень в цьому немає, але знаходить причини для відмови», — каже юрист Віктор Богданов.
Тепер пенсіонери мають влаштувати опитування мешканців усього будинку. Але оскільки самостійно вони цього зробити не можуть, бо живуть самі, то змушені знайти й залучити людину, яка обійде всіх мешканців.
«Не знаю, чи вистачить у мене сили домогтися цілі, адже маємо поважний вік. Все життя намагався допомагати людям, чим міг, а сам тепер знаходжусь в такому стані, що залежу від обставин», — зітхає Олександр Михайлович.
Залишається сподіватись, що опитування дасть позитивні наслідки, а у правління ОСББ не знайдеться чергової причини для відмови. Не можна залишати людей сам на сам зі своєю бідою. Від такого ніхто не застрахований. Не забуваймо про людяність!
Запоріжжя.
Фото надано автором.
