Такі бики-велетні є хорошим генетичним фондом для стада «Буффало».


Керуючий дільницею Петро Чиміль серед своїх «вихованців».

Племінні бики ТОВ «МХП — Баффало» важать по 1000 і більше кілограмів, вони можуть прикрасити обкладинку новорічного номера будь-якого журналу. Адже прийдешній 2021-й за східним календарем є роком білого залізного Бика.

Замість даху — волинське небо

На підприємство із символічною назвою «Баффало» (північноамериканський бик-бізон, буйвол) приїхали рідкісного для цьогорічного грудня морозного дня. Ртутний стовпчик показував лише мінус 5, але пронизливий вітер і висока вологість повітря створювали, як пишуть нині синоптики, відчуття градусів так на 10—15 морозу. Звичайно, не розраховував, що майже весь день доведеться пробути на вулиці, але вийшло саме так. А все тому, що всю зиму тварини у ТОВ «МХП — Баффало» перебувають просто неба. Ба більше, навіть народжують телят. Такого не побачите ніде в Україні. А втім, у природі ніхто бізонів, зубрів не тримав у хлівах. Лише на центральній садибі в Старосіллі, що біля містечка Колки, побачили бичків на відгодівлі, що стояли в приміщенні. Але й туди вони заходили з власної волі, більшість же прогулювалася в кошарах, насолоджуючись свободою.

Пізніше зрозумів, чому місцеві бички не тримаються приміщень. А побачене на вигульному майданчику поблизу села Красноволя взагалі змусило здивуватися. Рідколіссям просто неба прогулювалися, як уточнив згодом ветлікар Володимир Копилець, 287 голів худоби. Нетелі, корови, телята, деякі з них зовсім маленькі, а серед них — два красені-бики. Саме вони відповідають за те, щоб народжувалися телятка. Погано виконуватимуть свої обов’язки — зроблять відповідні оргвисновки. Іноді вони можуть бути жорстокими.

Цікавлюся у головного ветлікаря Олександра Мартинюка, він на підприємстві з перших днів заснування, чи не шкодить худобі таке загартування. Бо крім кількох невеликих навісів, жодних інших споруд на вигульному майданчику не помітив.

— Вони у нас холоду не бояться, — пояснює Олександр Вікторович. — Бувало, що телята народжувалися, коли на вулиці було 20—25 градусів морозу. І нічого. Для них головне бути ситими. А кормів, як бачите, не бракує. Їм більше дошкуляє багнюка під ногами. Але площа тут велика, понад чотири гектари, тож є де погуляти. Стелимо й солому, щоб могли полежати. В негоду ховаються між деревами, туляться один до одного. Тримаємо тут телят до шестимісячного віку, а потім бичків відправляємо на відгодівлю, а теличок на ферму на вирощування ремонтних телиць.

Зустріч з крутоголовими кавалерами

Того дня ми побували і на фермі з вирощування нетелей в селі Нічогівка. Колись ці приміщення належали колгоспу імені Суворова. Це господарство давно вже, як то кажуть, спочило у бозі, а майнові паї на будівлі в 2012 році у колишніх колгоспників викупило ТОВ «МХП — Баффало». Дякуючи нинішньому керуючому дільницею Петру Чмілю, в колгоспні часи він обіймав посаду завферми, приміщення добре збереглися. Як каже Петро Гервасійович, навіть проводку і лампочки передали новим господарям. А були ж і в Нічогівці гарячі голови, які збиралися кувалдами, ломами і сокирами розбирати корівники, аби поділити все порівну. Так, до речі, і зробили в більшості довколишніх сіл, залишивши після себе руїни та купи битої силікатної цегли, позбавивши себе у такий спосіб майбутнього.

Нарешті заходимо в тепле приміщення, де є навіть Інтернет. Петро Гервасійович підкидає в грубку кілька полінець і під їхнє тихе потріскування розповідає про своє неспокійне господарство:

— Утримуємо такі породи, як шароле, лімузин, герефорд, абердин-ангуська, симентальська та волинська м’ясна. Загалом 1100 голів. Маємо також племінних биків і биків-телят. Але основна маса поголів’я — це телиці. Ми є племзаводом із м’ясної породи. Добові прирости худоби у нас сягають 800 грамів і більше. Кормимо для того, щоб виростити телицю, яка потім привела б теля. Телята народжуються на пасовищах. Ходять на підсосі шість місяців. А в шестимісячному віці якщо бичок — везуть у Старосілля, якщо теличка, то забираємо до себе на ферму. Ми її тут доглядаємо ще півроку, і коли набирає певну вагу, тобто 370 кілограмів, уже пускаємо її на парування. Стоять телички з биками. Коли вже погуляли, переводимо в нетелі. Якщо її ніхто не купив, відправляємо на випас, на ферму вже більше не повертається. На випасі народжує телятко і робиться корівкою.

Тримають на фермі в Нічогівці і племінних биків. Це своєрідна еліта серед усіх тварин господарства. Їх і годують краще, і життя їхнє довше, і скажемо так, яскравіше. Петро Чміль веде нас до кошари, де вигулюють биків-плідників. Красиві, могутні тварини, справжнє втілення краси і мужності.

— Наші бики важать 900—1000 і більше кілограмів. Тримаємо їх для парування. У стадах теж бики-плідники ходять. Вони там як мужчини. Гомуємо їх за посиленим раціоном. Силос даємо, конц-корми. Загалом маємо до 90 бичків. А решта всі телиці віком 6—12 місяців. Робота у наших биків відповідальна і їх треба через деякий час забирати із випасу на ферму, «посилати на курорт». А звідси завозять на випас інших. Вони там побудуть місяць-два і теж притомляться. Отака у нас ротація «кавалерів». Тут вони відпочивають, а там працюють. Кожна порода в окремому стаді. Аби вливати свіжу кров, закуповуємо биків в інших господарствах України і навіть за кордоном.

Цікавлюся в Петра Гервасійовича, як поводяться тварини поміж собою.

— Якщо приїжджає з пасовища і ставлять сюди в кошару, то починають між собою з’ясовувати стосунки. Має бути вожак. А поступитися один одному не хочуть. Штовхаються, воюють між собою. Таке буває і поміж людей, коли на танці прийшов парубок із сусіднього села.

Делікатеси виростають на травах

Дізнавшись про приїзд кореспондента, на ферму приїжджає головний зоотехнік ТОВ «МХП — Баффало» Раїса Кацевич. Вона справжній професіонал своєї справи і віддається їй сповна.

— Такого господарства, як наше, в Україні більше немає. Ми унікальні. Всі утримують худобу на фермах, а ми — просто неба. Загалом худоби у нас 4712 голів, з них 1915 корів. Господарство спеціалізується на вирощуванні м’ясної худоби. Її в Україні в нас купують, але переважно реалізовуємо на м’ясо за кордон: у Ліван, Лівію, Саудівську Аравію, Єгипет, а в Узбекистан — як племінну худобу. Беруть бичків, теличок, нетелей. Українські господарства здебільшого закуповують у невеликій кількості нетелей, теличок, бичків для парування. В середньому на м’ясо бички продаємо вагою 530—560 кілограмів, на плем’я беруть від 350 до 450 кілограмів. На відгодівлі бички набирають за добу майже півтора кілограма, буває навіть по 1,8 кілограма. Корми у нас свої. Теличок зовсім інакше годуємо. На них іде менше концкормів, оскільки вони ідуть на поповнення стада і не можна, щоб були надто жирними.

— Усі, хто займається в Україні м’ясним тваринництвом, знають наше господарство, — підбиває підсумки нашої зустрічі виконавчий директор ТОВ «МХП — Баффало» Руслан Паш’ян. — Даємо на ринок надзвичайно якісну продукцію. У наших биків у м’язовій тканині є прошарки жиру, це м’ясо називають мармуровим. Воно вважається делікатесом. Використовуємо багато концкормів і лише натуральні корми. З семи тисяч гектарів землі в нас тільки 4,5 тисячі гектарів ріллі, а решта — сінокоси і пасовища. Інтенсивно використовуємо луки. Цілодобово тварини перебувають на пасовищі. Відтак і якість м’яса нашої худоби надзвичайно висока.

Старосілля — Нічогівка — Красноволя Волинської області.

Фото автора.