Шостого лютого 24-річний боєць 28-ї окремої механізованої бригади імені лицарів Зимового Походу разом з двома іншими військовими, виконуючи завдання, підірвався на ворожій міні... Поранення, отримані Назарієм та його побратимом з Луганщини Олексієм Подвезенним під час вибуху, були несумісними із життям.
Удома батьки з нетерпінням чекали сина додому. Три молодші брати і старша сестра рахували кожен день до хвилюючої зустрічі з братом-героєм. Через тиждень закінчувався трирічний контракт, Назарій готувався розпочати нове мирне життя. Ділився з друзями планами, мріяв про одруження з коханою дівчиною. Роковий лютневий день обірвав мрії й саме життя хлопця.
Усе село вийшло попрощатися із мужнім воїном. Назарія, який виростав у багатодітній, працьовитій сім’ї, любили у Вотилівці. Він був, пригадували однокласники, вірним другом, чудовим спортсменом, життєрадісним, товариським хлопцем, завжди готовим прийти на допомогу тим, хто її потребував. «Таких справжніх лицарів, як Назар, небагато, — із жалем сказала односельчанка. — Й кращих забирає жорстока війна».
Фото з сайтів ВІККА та «Вісті Черкащини».
