В одному з літніх чисел столичного тижневика прочитав інтерв’ю з оператором серіалу «Місце зустрічі змінити не можна» Леонідом Бурлакою. Дивився на світлину сивого 75-річного чоловіка, а бачив його батька, мого вчителя історії Антона Семеновича Бурлаку. Схожі, як дві краплі води.
Худорлявий і високий «історик» здивував мене, п’ятикласника, своєрідною манерою слухати учнів. Дивиться в журнал, перекладає папірці на столі, крутить в пальцях ручку і слухає наше невиразне читання. Потім підведе очі й мовить: «Молодець, п’ятірка».
Я у молодці вийшов не з першого заходу. Соромно було користуватись підручником — своїми словами розповідав про Північні війни. У нагороду... четвірка. Нарешті після надцятої спроби змолився: «Антоне Семеновичу, я ж старався!». «Треба ще старатися». Набридло мені біловоронство -пошився у читальники. А вчитель, бувало, несподіваним запитанням збивав з ритму затятих «солов’їв», нагадуючи тим самим: учити треба.
Вирізняло Бурлаку від інших героїчне минуле. Поруч ходили фронтовики Вітчизняної, але чого вони варті, коли ось він — кавалерист Першої кінної Будьонного! Як збігала його бойова молодість «по курганам горбатым, по речным перекатам» — мало розповідав. Для «хом невірячих» інколи приносив годинник з цибулину з дарчим написом самого Семена Михайловича.
...Зблизили нас поштові марки. Якось підходить Антон Семенович: «Марки покажеш?». «Будь ласка». Розповів, що син Льоня у Москві у «ВГІКу» вчиться. Той самий Леонід Бурлака, нині знаменитий кінооператор.
Збігли роки. І коли у титрах якоїсь стрічки бачив знайоме прізвище, радів: я його тата знаю! Теж непересічної особистості. Якось взимку через обледеніння до курортно-приміської Чорноморки не пішов трамвай. Дісталися до санаторію, де я навчався, лише місцеві вчителі, городяни на роботу не прийшли. Окрім Антона Семеновича. Від центру Одеси він на «одинадцятому» номері прибув за кілька хвилин до першого уроку.
Уявляю: скутою ожеледицею дорогою, під обвислими та обірваними дротами, вздовж трамвайної колії крокує в темряві, поспішаючи до дітей в шинелі й будьонівці сивий з молодими синіми очима наш учитель. Улюблений Учитель.
Корсунь-Шевченківський
Черкаської області.
