Це полотно, наче прапор, митець щонеділі піднімав на багатотисячних вічах, ходив з ним на Грушевського, де 19 січня розпочалася гаряча фаза протистояння тих, хто за Україну, і тих, хто за Януковича, чергував на барикадах. Картину художник намалював для миротворчої, пацифістської виставки, що відбулася у Києві у 2001 році.
— Господні очі на полотні наче викадрувані з образу Вседержителя, Пантократора, якого малюють у куполах храмів, — каже Олександр Мельник. — Такі образи є у нас у Святій Софії, у Михайлівському. Ці очі все бачать, ніхто і ніщо не сховається від них. Від Небесного Царя і Судді.
Сама картина, всевидячі Господні очі мали стати пересторогою для влади, що замість діалогу з протестувальниками вдалася до терору проти громадян — побиття студентів на Майдані Незалежності 30 листопада, розстрілу 22 січня Сергія Нігояна, Михайла Жизневського, Романа Сеника, викрадення і катування Юрія Вербицького, інших людей.
Омитий кров’ю перших Героїв Небесної Сотні Майдан жахнувся, але не злякався, не кинувся врозтіч, а почав зводити нові барикади й укріплювати старі.
— На картині з одного боку написано «Бачу справи твої, Людино!», а з другого — «Ви прекрасні!!! Я вас люблю!» — продовжує розповідь Олександр Мельник. — На барикадах я повертався то до однієї сторони, то до іншої, аби і ті, і ті знали, що Господь усе бачить. Пригадую, як підходили майданівці і казали: ту сторону, де написано «Бачу справи твої, Людино!», повертайте до «беркутівців». А якось, після того як тодішній прем’єр Азаров назвав усіх, хто вийшов на акції протесту, екстремістами і терористами, один чоловік підійшов до мене і каже: «О, це і є найбільший терорист».
Олександр Мельник і його полотно побували в найгарячіших сутичках.
— Пригадую, як на Грушевського вибухали гранати, чулися постріли. Тоді страху не було. Абсолютно. Страшно було лише за Україну, за майбутнє країни, за майбутнє наших дітей, — додає митець. — Цей страх втратити державу вів мене щоразу на Майдан. Страх втратити шанс побудувати демократичну країну, здобути справжню незалежність і свободу. Понад три століття знищували українську еліту, інтелігенцію. Починаючи з часів Батурина, наші нещастя — від сусідів, Росії. Навіть з давніших часів, адже коли Андрій Боголюбський з половцями знищив Київ, татарам уже тут нічого було робити. Літописи пишуть, що тоді палили церкви, ґвалтували і вбивали людей. І тягнеться це все досі.
18 лютого художник разом з десятьма тисячами майданівців взяв участь в акції «Мирний наступ» і рушив до Верховної Ради, де мала відкритися чергова сесія парламенту — мітингарі вимагали обмежити повноваження Януковича, повернутися до Конституції зразка 2004 року та покарати винних у вбивствах і катуваннях громадян. У Маріїнському парку майданівців очікували озброєні «тітушки» й спецпризначенці, котрі застосували проти мирних людей світлошумові гранати й вогнепальну зброю. Протягом того дня «беркутівці» вбили понад 20 осіб. Загалом жертвами масових розстрілів у центрі Києва стали більш ніж 100 майданівців. В історію вони увійшли як Небесна Сотня.
Якийсь кат Майдану стріляв і по картині, яку художник, попри те що силовики закидали майданців гранатами, високо тримав над головою. Влучив прямо Всевишньому в очі. Від свавілля «беркутівців» постраждав і сам художник — 18 лютого йому розбили голову. Лише наступного дня лікар у приватній клініці (до державної звертатися було небезпечно) наклав шви на глибоку рвану рану.
Довелося реставрувати й картину, що зазнала під час протистояння чимало пошкоджень. Відновив полотно у 2020 році художник-реставратор вищої кваліфікаційної категорії Володимир Папушенко.
— Як Христос, що пожертвував собою заради спасіння людей, — Спаситель, так і ті, хто віддав життя за волю України, — Спасителі України, — каже митець, картина якого виявилася пророчою...
Фотоілюстрацію надано автором.
