Працівники бібліотеки не лише цікаво провели презентацію, а й підготували виставку всіх книжок «Волинського пантеону». До речі, на обкладинці останньої, шостої — фото кореспондента «Голосу України» Олександра Клименка, надруковане на першій сторінці газети 11 червня 2014 року. На ньому — блокпост колишньої 51-ї ОМБр, на базі якої сформована теперішня 14-та ОМБр.


Автори книжки — почесний краєзнавець України Геннадій Гулько (на знімку ліворуч) і доктор історичних наук Олександр Дем’янюк.

Музеї живуть довго

Це вже шоста книжка доктора історичних наук Олександра Дем’янюка і почесного краєзнавця України Геннадія Гулька. Починаючи з 2014 року, вони здійснюють пошук матеріалів про загиблих на сході воїнів-волинян. Авторів можна назвати одними з перших волонтерів. Оскільки свою роботу вони проводять на власному ентузіазмі, витрачаючи на це власний час, не отримуючи матеріальної і навіть моральної підтримки від органів місцевої влади. Саме тому остання книжка віддрукована накладом лише 30 примірників. Не було б і їх, якби не фінансова підтримка депутата обласної ради Михайла Скоп’юка. Прикро, що незважаючи на запрошення, на презентацію книжки «Волинський пантеон. Схід 2018—2019» не прийшов жоден представник ні обласної, ні луцької міської влади. Їх, здається, ця тема абсолютно не цікавить. У суспільстві ж вона актуальна. Про це, зокрема, на зустрічі говорила провідний бібліотекар відділу краєзнавчої роботи Наталія Хом’як.

— Тема українсько-російської війни є дуже затребуваною в читачів нашої книгозбірні. Дуже часто до нас приходять молоді дослідники, які пишуть курсові, дипломні, магістерські роботи з цієї тематики, а також учителі, поети, які готують сценарії на заходи з ушанування пам’яті героїв, рідні загиблих воїнів, прізвища яких вміщено у цих книжках. Усі вони просять передати слова вдячності авторам. Працівники бібліотеки завжди готові допомогти тим, хто цікавиться цією тематикою. У відділі збирається і систематизується вся наявна інформація про події українсько-російської війни, про учасників АТО/ООС, а також про волонтерський рух. Усі матеріали з наукових конференцій, періодичних видань ми вносимо в електронний каталог, а також дублюємо у зведеному краєзнавчому каталозі.

Схвильовано прозвучали спогади учасника бойових дій на Донбасі, оператора-навідника БМП-1 з 54-ї ОМБр Ігоря Орлова. Особливо боляче йому згадувати бойових побратимів, які загинули в 2016 році на Світлодарській дузі: кулеметника Олексія Губського, механіка Олексія Титаренка з Рубіжного, 21-річного командира взводу, молодшого лейтенанта Микиту (Шайтана) та інших.

— Не кожна людина може розповісти про свій героїзм, — вважає голова Луцької міської організації ветеранів України Валерій Севрюков. — Вона його виявила і зробила це свідомо. Цю свідомість воїн отримав з материним молоком. Ми повинні бути вдячні матерям, які виховали тих героїв, про яких зараз говоримо.

— Музеї живуть довго. І завдання музейних працівників сьогодні — збирати матеріали для експозиції, яка посвячена саме цій війні, — вважає директор Волинського регіонального музею українського війська та військової техніки Олег Ткачук. —

Нам не буде прощення, якщо ми не відтворимо в музеях ту експозицію, яка присвячена саме цій історії. Тривале життя і в книжок. Пригадайте, як Гітлер намагався знищити книжки Бертольда Брехта, Анни Зегерс, Еріха Марії Ремарка. Гітлерівці вже всі давно пішли в небуття, а книжки цих авторів є, і їх читатимуть ще століття. Тому той внесок, який було зроблено в нашу історію авторами «Волинського пантеону», заслуговує поваги. Ми вдячні їм.

Матері плакали якщо не сльозами, то душею

— Писати такі книжки важко насамперед психологічно, а особливо, коли відчуваєш байдужість до цієї тематики керівників області, — з болем зазначив один з авторів, доктор історичних наук Олександр Дем’янюк. — Та попри все ми й далі працюватимемо над збереженням пам’яті про наших воїнів-героїв, які віддали життя, захищаючи свою Батьківщину. Про важливість цієї книжки в питаннях патріотичного виховання молоді, збереження історичної пам’яті про події українсько-російської війни на презентації говорив голова Волинської обласної організації інвалідів війни, Збройних Сил та учасників бойових дій Анатолій Чайка.

Як і попередні випуски мартиролога, книжка «Волинський пантеон. Схід 2018—2019» мала поважних рецензентів: доктора історичних наук, професора, завідувача кафедри Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (м. Львів) Андрія Харука та кандидата історичних наук, заступника директора з наукової роботи Луцького інституту розвитку людини Університету «Україна» Олену Бундак, яка була присутня на презентації і дала високу оцінку згадуваному виданню.

Схвильовано прозвучав також виступ ще одного автора книжки почесного краєзнавця України Геннадія Гулька.

— Коли виходиш на презентацію чергової книжки про цю війну, кожного разу виникає думка, а коли ж не буде про що говорити, — зауважує Геннадій Гулько. — Так сталося, що я дуже тісно співпрацював з пошуковою організацією

«Відродження», яка шукає невідомі поховання часів Другої світової війни. Тому коли постало питання, як нам писати про війну, в мене особисто не виникало сумніву, що я буду писати про мертвих. Живим є що про себе сказати. А тому вони захищені своїм життям, діями, нагородами. Вони відомі. А от мертвим рідко випадає така доля. Тому коли ми разом з Олександром Йосиповичем уперше зібралися писати цю книжку за трагічними наслідками 2014 року, я учасників тих подій також поділив на живих і мертвих. Живим залишив можливість розповідати, бути, працювати, творити далі. Про мертвих ми вирішили, на скільки це можливо, розповісти більш конкретно.

— Мені неодноразово доводилося спілкуватися з рідними загиблих героїв, — продовжує Геннадій Гулько. — Це була надзвичайно важка місія. Не міг витримувати більше одного спілкування за день. Людина виливала мені весь свій біль, плакала — якщо не сльозами, то душею. Втрачено рідну людину, а вона навіть не впевнена, кого вона поховала. Є в нас в області навіть декілька таких випадків. Спілкуючись з матерями, дружинами загиблих воїнів, зробив висновок, що всі вони бажають якнайшвидшого закінчення цієї війни. Саме тому, незважаючи на всі складнощі, про які вже говорили і ви чули, байдужість в більшості випадків органів влади, ми все-таки продовжили і будемо продовжувати цей проект. Немало прізвищ загиблих героїв, про які ми тут пишемо, ніде не проходять. На могилах воїнів, які загинули, наприклад, у 2015—2016 роках, стоять гарні пам’ятники, але якщо родичів немає, вони починають заростати. Тому книжки, які ми видаємо, потрібні. Вони дають змогу звертати увагу на той первинний матеріал про наших загиблих волинських героїв, який ми зібрали, який ще будуть вивчати історики. Кожна війна стає більш-менш відомою, коли про неї напишуть усю правду. Розпочату нами роботу продовжать наші наступники.

Загалом у шести книжках «Волинського пантеону» містяться відомості про 250 загиблих на Донбасі наших земляків. Їхні імена ніколи не будуть забуті. Саме таке завдання ставлять перед собою автори цього мартирологу.

Волинська область.

Фото автора.