Перш ніж Інна та Дмитро наділи обручки, у них був чималий досвід спілкування. І це не просто вивчення особистостей одне одного, а знайомство з усіма тими рисами характеру, які так чи інакше можуть дати про себе знати під час майбутнього подружнього життя. Сім років зустрічей і нетривалих розлук (поки Інна навчалась у виші) лише зміцнили їхні почуття та переконання в тому, що вони справді створені одне для одного.
Стаючи три роки тому на весільний рушник, молодята (на знімку) дивилися один на одного закоханими очима з твердим переконанням, що завжди в житті матимуть спільні погляди. І хоч професія поліцейського небезпечна і тяжка, Інна добре розуміла, що чекає на них попереду. Адже її батько Анатолій Бурлака теж працював у правоохоронних органах.
А Дмитро бачив свою Інну світлою, цілеспрямованою людиною, в якій поєдналися ніжність, турбота, виваженість, розум і краса. Мова про родину правоохоронців із Новоукраїнки, що на Кіровоградщині, Інни і Дмитра ЮРЧИКІВ.
Навіть одружившись, Дмитро продовжував бути оперативником і вдома. Цікавий співбесідник, розумний та окрилений давньою мрією працювати в органах, він і за так званими кухонними розмовами часто ділився з дружиною своїми думками стосовно того чи іншого випадку на роботі. Часом її слова, припущення допомагали йому подивитись на ситуацію зовсім під іншим ракурсом і побачити те, що на перший погляд було непомітним. Під час однієї з таких розмов Дмитро сказав дружині про те, що підходить до завершення термін із набору кадрів у поліцію, а охочих служити не так уже й багато. Інна загорілась: «А давай і нас із сестрою запишете...»
За лічені дні Інна й Ольга підготувалися, склали необхідні екзамени і поповнили лави молодих курсантів Запорізького центру первинної професійної підготовки «Академія поліції», який на той час уже став відокремленим структурним підрозділом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.
І от уже другий рік Інна Юрчик (за першим фахом фінансист) працює поліцейським сектору реагування патрульної поліції Новоукраїнського райвідділу.
Виходячи заміж за Дмитра, який на той час працював старшим оперативником кримінальної поліції, дівчина вже була готова до нелегких поліцейських буднів.
Дмитро мріяв про професію правоохоронця з дитинства. З юних літ займався спортом, знаючи, що хороша фізична підготовка йому обов’язково знадобиться. Крім почуття гумору, розумових здібностей, доброго виховання, в якому переважали порядність та цілеспрямованість, він мав бажання служити людям вірою і правдою, відновлювати справедливість і карати зло. Тож вступив до Харківського національного університету внутрішніх справ. І хоч навчався Дмитро на слідчого, працювати через чотири роки почав у відділі боротьби з незаконним обігом наркотиків. Здобуті знання з ведення слідства йому неабияк знадобились, і коли він розпутував хитросплетіння наркозлочинців, і у відділі кримінальної поліції, де працює вже кілька років.
І в Дмитра, і в Інни напружені робочі будні, сповнені тривог один за одного. Кожен добре знає, що не лише під час відпочинку чи вирішення сімейних справ, а й родинного свята може настати момент, коли одного з них або обох покличе обов’язок. Але вони добре знають специфіку роботи поліцейських, виконують спільну справу професійно і відповідально, і це не стає завадою щасливому подружньому життю. Мабуть, тому, що обрали одну долю на двох. І тому, що на світі існує кохання.
«Наш Новоукраїнський райвідділ поліції — це маленька родина», — зауважує заступник начальника відділу, начальник кримінальної поліції капітан Дмитро Юрчик. І це беззаперечний факт, адже в установі працюють шість(!) подружніх пар: Ольга й Олександр Ляшенки, Катерина і Костянтин Довгалі, Анастасія й Олександр Алексєєнки, Анна і Дмитро Максименки, Олена і Петро Чепурки, Інна і Дмитро Юрчики.
Кіровоградська область.
Фото Олени КОМІСАРЕНКО.
