Беркути в небі —
у повен у розмах! —
Вивчають польотів
граматику.
А на Грушевського,
а на Хрещатику
Безкрилі круки,
Сковавши бронею
душу й руки,
Їхнє ганьблять імення...
А на Хрещатику,
а на Грушевського
Ранком і в ночах
холодно й грізно.
А на Хрещатику,
а на Грушевського
Стогнуть люди.
Стогне залізо.
А на Хрещатику,
а на Грушевського —
Не святкові паради.
А на Хрещатику,
а на Грушевського
Стоять барикади.
Гримлять барикади!
Розділивши собою
Грядуще
і суще...
А на Хрещатику,
а на Грушевського
В парадних будинків
Обпалені скроні.
А на Хрещатику,
а на Грушевського
Асфальти й бруківки,
Залиті смертю
і кров'ю...
А на Хрещатику,
а на Грушевського
Новітні центуріони —
Муштровані чорні менти —
Стріляють в свободу!
Вбивають свободу!
В гідність людини!
В гідність народу!
Чорні в них душі,
як чорні в них свити.
І страшно не вмерти —
Страшно так жити.
І страшно не вмерти —
Страшно так жити!
І на Хрещатику.
І на Грушевського.
І по всій Україні!
І як безсмертя прапор,
Як не скорений заповіт,
Над Українським
Євромайданом
Білим голубом Правди
Мажористі ноти
розлітаються в світ,
Серцем добуті
із старих фортепіано...
19.02.2014.
А на Хрещатику,
а на Грушевського
Бути
музиці
рано!
А на Хрещатику,
а на Грушевського
Сльоза
не загоїть
рани...
А на Хрещатику,
а на Грушевського
Тіла хлопців наших
Гріє холод
бетонних плит...
А на Хрещатику,
а на Грушевського —
Смертю смерть
поправши
І передавши
Врятований ранок
Нам у спадок
на цій землі —
Небесна Cотня
Небесним
Чумацьким Шляхом,
Як на пост —
Вирушає
у вічний політ!
О, Країно,
цілована Богом...
21.02.2014.
Андрій ДЕМИДЕНКО.
