На знімку (справа наліво): заступник малолюбашанського сільського голови Світлана Ковальчук і завідувачка бібліо-теки Євгенія Гук обговорюють статтю у газеті «Голос України».
Світлана Андріївна п’ятнадцять років працює у місцевому самоврядуванні. Свого часу була малолюбашанським сільським головою, а після децентралізації, коли в одну Малолюбашанську територіальну громаду об’єднались три сільради:
Малолюбашанська, Мирненська, Мащанська, вона — заступник сільського голови. Активна, принципова, має авторитет у громаді, знана в області, бо не раз на різних форумах місцевого самоврядування ділилася з колегами досвідом.
— Газету передплачую і читаю багато років. Почерпнула багато корисного і цікавого з неї для себе, що знадобилося мені у повсякденній роботі. Адже тут друкують закони, досвід місцевого самоврядування з інших областей, зокрема і нашої Рівненщини. Імпонує і те, що видання надає свої сторінки під листи читачів, для матеріалів з місць, пише про пересічних людей, яким зазвичай важко пробитись на телеекрани чи в інші газети. Тобто, газета не відірвана від життя, а показує його без прикрас, таким, яким воно є насправді, — ділиться враженнями наша постійна читачка Світлана Ковальчук. — Звичайно, таке уважне ставлення до потенційних читачів, інтерес до їхнього життя сприяє тому, що і вони хочуть читати газету. Не виняток і села нашої територіальної громади, де листоноші носять «Голос України» у багато домівок.
— Пригадую, як газета писала і про становлення нашої територіальної громади. А зроблено у нас справді чимало з благоустрою, по дорогах, вуличному освітленню, приведенню в порядок усіх соціальних об’єктів, будівництву нових дитсадків, завдяки чому практично розв’язано проблему черг у ці дошкільні заклади. Всього не перелічити. Величезна заслуга у цьому керівника нашої територіальної громади Віктора Талащука, який, на жаль, відійшов у вічність — його здолала коронавірусна хвороба. Громада і досі не відійшла від цього горя. Але стараємося довершити задумане Віктором Флоровичем, — із сумом каже Світлана Ковальчук. Вона тяжко зітхає, бо працювала поруч із цією справді чудовою людиною, була його помічницею в реалізації корисних для громади ідей, як, зрештою, і весь колектив сільської ради, депутатський корпус, члени виконкому.
— «Голос України» я зазвичай читаю після роботи. А першою його від першої до останньої сторінки читає наша завідувачка бібліотеки (тут вона працює 45 років), член виконкому сільради Євгенія Гук. Її поважають люди, сім скликань обирали депутатом сільради, тричі — членом виконкому, зокрема й нинішнього скликання, — розповідає Світлана Ковальчук. — І не просто читає, а й робить нам на електронну адресу чи Вайбер розсилки про те, яку із статей радить прочитати в першу чергу у тому чи іншому номері парламентської газети, за що ми усій їй щиро вдячні.
Євгенія Андріївна — справді оптиміст-«живчик»: не лише хороша господиня, відмінний працівник, а ще й активна учасниця місцевого фольклорного ансамблю «Любава».
Світлана Андріївна розповіла, що на її домашню адресу приносять одразу дві газети «Голос України» — передплатили і вона, і чоловік. Тож одним примірником ділиться із сусідкою Марією Мамичевою, син якої Сергій, лікар за професією, нині служить на сході. Сусідка теж уважно читає газету, особливо сторінки, присвячені нашій армії, знаходить теми і для себе. Тож, як сказала по секрету Світлана Ковальчук, на свято Восьмого березня вона власним коштом у подарунок мамі бійця передплатила газету «Голос України», так само як і для бійців, які лікуються у Рівненському госпіталі для ветеранів війни у Клевані Рівненського району.
— Ці люди заслуговують на нашу повагу, бо на ділі довели, що люблять Україну, — каже Світлана Ковальчук. — Тож хай цей скромний інтелектуальний подарунок від мене нашим бійцям, які проходять реабілітацію у госпіталі, скрасить їх час перебування у медзакладі. Хай вони всі якомога швидше одужають і повернуться до своїх рідних.
Ось таким емоційним виявилося наше спілкування з постійною шанувальницею «Голосу України» Світланою Ковальчук, якій ми теж щиро вдячні за вірність газеті, оцінку праці колективу редакції, яка творить її.
Рівне.
Фото надано автором.
