Воїн «Музикант».

У лісі за Авдіївкою, на передовій, чути звук баяна. Біля бліндажа сидить чоловік і грає щось із класики. Навколо бійці: хтось зачаровано слухає, хтось пританцьовує.

— Ви більше граєте для себе чи для хлопців?

— Та як попросять, то граю. Але тут інші в нас проблеми. Тут війна. Поки що більше граю бойові марші. Як буде перемога, тоді буду думати, що заграти веселе… В основному граю так, для душі. Бо часу вільного мало. Це зараз ось хлопці стоять, та й ви приїхали. А так зазвичай у кожного тут свої завдання. Треба й дрова, бо зима. В землі живемо. Мій позивний «Музикант». На війні вже п’ять років. У цивільному житті працював вчителем музики. Раніше в Будинку культури. Я з Херсонської області, містечко Велика Лепетиха. Звідти нас тут дев’ятеро чоловік. Я перший пішов до війська, а потім вони за мною. Мені 58 років. Маю двох онучат: дівчинці 11 років, а хлопцю — 6. Можна вже й вдома було б грати, та комусь треба бути й тут.

Внуки знають, що я на війні. Питають: діду, коли ти вже звільнишся і будеш завжди з нами? Та, кажу, вже скоро…

Фото автора.