Голова Сумської облдержадміністрації Василь Хома підписав розпорядження щодо реалізації на території регіону цільової програми індивідуального житлового будівництва «Власний дім». Цього разу йдеться про період 2021 — 2022 років. Програма покликана стимулювати розвиток сільських територій та закріплювати там «актуальних» спеціалістів, особливо молодь. Один зі способів заохочення — допомога влади у придбанні або спорудженні комфортабельного житла. Бо це, власне, найголовніше: коли є де жити, все інше якось доплюсується.

Перейняли у земляків

Програма підтримки індивідуального житлового будівництва у сільській місцевості була запроваджена на Сумщині у середині 1990-х років. Досвід запозичили у сусідній Бєлгородській губернії Російської Федерації. Керував тим регіоном Євген Савченко, а його рідний брат очолював один із районів губернії. Брати Савченки мали сумське коріння та приятелювали із колегами-посадовцями сусідньої української області, де народилися їхні батьки.

Нині багато хто забув, що чималий шматок Бєлгородщини — це колишні українські землі. Сільські хати там завжди були більше схожі на українські мазанки, а не на чорно-сірі «избушки», яких і досі вистачає за Уралом. Однак Савченків навіть мазанки не вдовольнили, і вони вирішили замінити їх сучасними комфортабельними котеджами.

Позаяк прикордонні регіони України та єльцинської Росії у ті часи досить плідно співпрацювали, а їхні керманичі тісно спілкувались, наслідком таких контактів стало «переповзання» проекту Савченків на Сумщину. Опісля досвід розповсюдився на всю Україну: програми підтримки індивідуального житлового будівництва на селі прийняли в інших областях.

«Перегоріли» на старті

На Сумщині проект стартував у 1997 році. Називався він тоді не «Власний дім», як зараз, а «Рідний дім». Створили цільовий фонд, куди надходили кошти від продажу пального, спирту та інших ліквідних товарів. Виділялись і бюджетні асигнування.

Люди, котрі брали пільгові кредити на зведення або ремонт сільських будинків, могли розраховуватися за позичками не лише грошима, а й вирощеною сільгосппродукцією: молоком, м’ясом, фруктами чи овочами. Для реалізації цих товарів була створена спеціальна інфраструктура. За перші два роки існування «Рідного дому» з індивідуальними забудовниками уклали понад 500 договорів на загальну суму 5,3 млн грн. На той час це було майже 3 млн доларів, та й долар мав зовсім іншу вагу: за незначні, як на сьогодні, гроші у сільській місцевості Сумщини ввели в експлуатацію 73 житлові будинки садибного типу загальною площею 7674 кв. метри. Половину з них газифікували, проклавши майже 11 км вуличних мереж, та забезпечили всі централізованим водопостачанням, під’єднавши будинки до 6,3 км водопровідно-каналізаційних комунікацій. 5,3 млн грн кредитних коштів також вистачило, щоб, окрім вищезгаданого, побудувати ще й 4,3 км доріг та три магазини. Але потім почались проблеми: позичальники стали затримувати повернення кредитів, а обласна влада втратила інтерес до програми. За чотири місяці 2000 року до цільового фонду залучили лише 500 тис. грн, і взяти у ньому позичку на індивідуальне житлове будівництво у сільській місцевості стало дуже важко — майже неможливо.

Могло бути більше

Тим часом, апробовану на Сумщині практику поширили на всю державу. У березні 1998 року вийшов Указ Президента України «Про заходи щодо підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», а через місяць — відповідна урядова постанова.

Останнім часом програма «Власний дім» переходить на Сумщині із року в рік практично в «законсервованому» вигляді. Хоча життя триває, до документів майже не вносять змін. У цьому не було б нічого поганого, якби не йшлося про гроші. Як правило, під час прийняття будь-якого бюджету сума фінансування щороку збільшується у кожному рядку, але це не торкнулося програми індивідуального житлового будівництва на селі.

У 2021 — 2022 роках на «Власний дім» передбачили виділити 50 млн грн, причому 40 млн грн з цієї суми становитимуть кошти місцевих та обласного бюджетів. Стільки ж, «копієчка до копієчки», виділяли і у попередні 2019 — 2020 роки. Так само 10 млн грн профінансували із держбюджету, 2,4 млн — із обласного, решту 37,6 млн грн залучили від районів та ОТГ, а разом все це становило ті ж 50 млн грн. Щоправда, у 2017 — 2018 роках на реалізацію обласної цільової програми передбачили дещо меншу суму — лише 42 млн грн, але внесок держбюджету й тоді тримався на стабільному рівні у 10 млн грн.

Недостатнє фінансування дало відповідні наслідки: у 2017 році в рамках програми у сільській місцевості Сумщини ввели в експлуатацію «власних домів» загальною площею 471 кв. метр, через рік — 732, а у 2019 році — 665 кв. метрів.

Порівняймо це із майже 8 тисячами квадратних метрів житла, введеними в експлуатацію на Сумщині за два перші роки дії цільової програми, тоді ще «Рідний дім» — і тенденції та темпи одразу ж стануть відчутними.

Життя йде вперед, і назріли зміни у «кадровому» підході до індивідуального житлового кредитування на селі. Це добре, що позички надаються лише під 3% річних, і ще краще, що від сплати відсотків звільняються багатодітні родини та деякі інші категорії забудовників. Та з кожним роком дедалі гостріше бракує фахівців, яким з метою закріплення на селі можна було б дарувати не лише вартість обслуговування кредиту, а й частину його «тіла». Робочі руки коштують значно дорожче,

але така перспектива навіть не обговорювалась.
Як би там не було, за час існування спочатку «Рідного», а потім «Власного дому» та в рамках цих програм на Сумщині звели або капітально відремонтували, перетворивши на сучасне комфортабельне житло, понад 1,5 тисячі будинків садибного типу. Це той соціальний актив на селі, який дає шанс на перспективу.

Сумська область.

Фото автора.