Попри це зі мною сталося ось що. Під час проведення розрахунків водій автобуса Київ — Чорногородка заявив, що всі пільговики повинні оплатити проїзд, оскільки в салоні вже є учасники АТО/ООС. Вони мають право на першочергове безоплатне транспортне обслуговування, а число пільгових місць обмежено.
Мені, особі з інвалідністю II групи, 78-річному пенсіонеру цього разу не довелося скористатися пільгою. Проїзд мною було оплачено.
Я не був упевнений у правильності дій водія і повідомив в Управління пасажирських перевезень по Київській області. Незабаром отримав відповідь. Дії водія визнали неправомірними.
Важко повірити, але кілька місяців по тому стався просто таки містичний збіг: у тому самому автобусі і з тим самим водієм.
Отже, я перший увійшов до автобуса і пред’явив разом з пенсійним посвідченням підтвердження про інвалідність II групи. Водій одразу попередив про те, що повезе мене лише в тому разі, якщо будуть відсутні учасники АТО/ООС.
Мені довелося зв’язатися з диспетчером і викласти суть конфлікту. З’явилася надія, що мене все-таки обслужать як пільговика.
Заради справедливості зазначу, що цим маршрутом, але з іншими водіями, мені вже доводилося їздити, і жодних непорозумінь щодо пільг не виникало.
В описаних випадках фігурують учасники АТО/ООС — усіма шановані наші співвітчизники-герої. І навряд чи хтось наважиться навіть подумати про якісь перегини в діях водія автобуса. Усе було не тільки переконливо, а й часом з претензією на патріотичність, на правильний вибір громадянської позиції. Однак учасникам АТО/ООС навряд чи комфортно сидіти, коли, прикриваючись їхнім гучним ім’ям, з автобуса виганяють людей з інвалідністю та пенсіонерів.
Спробуємо бути вище дрібних непорозумінь. З одного боку, нормами передбачається обслуговування пільговиків без обмежень на кожен маршрутний проїзд, а з другого — очевидний недостатній розмір компенсації тим, хто їх перевозить.
Маю велику надію, що з часом цю колізію буде усунуто.
Ігор САЛЬЧЕНКО, 78 років, кандидат економічних наук, особа з інвалідністю II групи.
Київ.
