Розповім про скромну жінку, самовіддану трудівницю, яка з гідністю виконує свою милосердну місію, робить вагомий внесок у справу охорони здоров’я земляків. Важко уявити медицину без людей цієї почесної професії. Медсестра. Вона супроводжує нас від народження до останнього подиху, є найпершим помічником лікаря.
Цьогоріч у житті Зої Рудчик вагомі трудові ювілеї — 20 років роботи медичною сестрою в терапевтичному відділені КНП «Лиманська центральна районна лікарня» і 40-річчя у сфері охорони здоров’я.
Народилася в селі Вікторівка Ширяївського району. Тут закінчила місцеву загальноосвітню школу. Без вагань у 1979-му вступила до Одеського медичного училища № 2 і почала втілювати в життя мрію дитинства — стати медпрацівником. Після завершення навчання вже дипломованим фахівцем була скерована на роботу в той самий Ширяївський район — у Миколаївську дільничну лікарню на посаду медсестри, де працювала до 2001 року. Згодом перейшла до на той час Комінтернівської центральної районної лікарні, де працює й понині. За роки трудової діяльності пройшла всі щаблі обраної професії. Зоя Олександрівна має вищу кваліфікаційну категорію медсестринської справи, за самовіддану роботу її неодноразово нагороджували грамотами.
Керівництво лікарні задоволене роботою медсестри, люблять і поважають її колеги за доброту, щирість, працьовитість. Повсякденна турбота про людей стала невід’ємною справою, адже хвороби не визнають ні свят, ні вихідних. Під час кожного чергування у відділенні в медсестри безліч невідкладних справ, які потребують чималої відповідальності, досвіду, зібраності, уміння. Усьому вона дає лад.
Пацієнти, які лікувалися в терапевтичному відділенні лікарні, відзначають не лише професійні здібності Зої Рудчик, а й її велику людяність. Вона завжди підбадьорить хворого, побажає швидкого одужання... Прописну істину, що медпрацівник лікує не тільки ліками, а й словом, Зоя Олександрівна добре засвоїла ще зі студентських років! І тепер прагне донести її до своїх молодших колег. Не мислить себе Зоя Олександрівна поза дружнім колективом відділення, не уявляє життя без неспокійних лікарняних буднів. Так і живе й працює ця чудова жінка: щодня своєю працею робить все, щоб здоров’я хворих поліпшувалося. А назва професії — сестра, сестричка — неймовірно пасує їй і звучить як щось рідне й близьке...
І в сімейному житті в пані Зої теж все склалося благополучно. Головний її скарб — дві прекрасні доньки Світлана й Юля. Тішать бабусю й чудові онуки. Наша Зоя Олександрівна — майстер і в домашніх справах. Вона прекрасно готує. Тому до неї звертаються по кулінарні поради.
Отож від душі хочеться побажати Зої Олександрівні усіх земних гараздів і доброго здоров’я. Теплі слова подяки висловимо й іншим жінкам — медпрацівницям відділення. Його завідувачці Олені Бондарчук, старшій медсестрі Людмилі Герасіній, медсестрам Катерині Брудницькій, Вікторії та Людмилі Проценко, які професію медика обрали за покликом серця.
Доброслав Одеської області.
