Промзона, бої тут тривають уже п’ять років.

Командир однієї з рот 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, яка захищає Україну на цьому напрямку, має позивний «Кедр». Він дуже освічений, знає три мови, закінчив престижний виш. У цивільному житті працював у відомій іноземній компанії, добре заробляв. Так само і воює зараз добре, як колишній менеджер з економіки — чітко та за планом. Перекваліфікувався у менеджера з ведення війни.

«Кедр» усе робить для того, щоб воювати було комфортно. Це значить, що мають бути хороші сучасні засоби спостереження, хороша зброя, транспорт тощо. І це все завдяки енергії комроти присутнє. А де беруться гроші? Скрізь, у тому числі і з зарплати. «Кедр» каже, що з приблизно тисячі євро, яку тут отримують воїни за щосекундний ризик смерті, можна трішки скинути й на обладнання.

Цю місцину постійно обстрілюють. Звісно, ми можемо це описати одним смачним словом з армійського лексикону, але хай це звучить так: «Тут стріляють».

Ротний опорний пункт на «промці» зветься «Хортиця», а як інакше може бути у бригаді імені Чорних Запорожців.

«Кедр» розповідає: «У нас тут немає солдатів, бійців, військовослужбовців ЗСУ — у нас усі воїни. Я ручаюсь за кожного з них. Відбір у нас жорсткий — тут війна, і помилки дуже дорого коштують. Військовослужбовців в українській армії — 250 тисяч, а воїнів — набагато менше». «Кедр» каже, що рота повністю укомплектована, воїни мотивовані, інших тут нема. Є хлопці, яким по 20 років, і вони вже пройшли по дві ротації на війні. Є чоловік «Пчол», у якого тут загинув зять. Натомість воювати прийшли ще його брат, кум, сусід. (Розповідь про них у наступних номерах газети.)

«Кедр» також каже, що він не панькається з ворогами. Коли зайшли на «промку», противник намагався обстрілювати постійно. Але була жорстка відповідь, і тепер вони поводяться, м’яко кажучи, більш стримано. Протягом 15 секунд у відповідь туди летить все, що є. Вони знають, із ким мають справу. Можливо, тому роту й називають «Чорна».

Вогонь по ворожому безпілотнику.

Про сьогоднішню оперативну обстановку командир роти розповідає: противник веде агресивні провокативні дії засобами снайперського вогню, гранатометів, великокаліберних кулеметів. Інженерні роботи він не виконує. Натомість провокує прицільними снайперськими пострілами і вогнем з автоматичних гранатометів АГС-17. За п’ять місяців ротації у роті загинув один воїн, поранених, слава Богу, не було. Ніч, яку я там перебував, минула спокійно.

Ну а взагалі, тут усе справжніше: і люди, і життя, і навіть спів пташок тут звучить по-іншому — виразніше й чіткіше на тлі виття мін. Тут дуже тонка межа між життям і смертю. Хоч би як називали бійців — і заробітчанами, й ідейними, й іншими, але ця сентенція про тонку межу стосується всіх.

Мені вперше довелося побувати на «промці» у березні 2016-го, п’ять років тому, коли її тільки зайняли наші воїни. Знову спогади. Тоді все тільки починалось, усе було ціле, окопи тільки починали копати... Пам’ятаю і хочу нагадати про тодішнього командира 58-ї бригади полковника Сергія Заболотного біля позиції «Дім Павлова»; добровольця «Санту» — Володимира Регешу, бородатого і в кожусі біля АГС; добровольця, молодого хлопця Володю Демченка «Француза», ще багато інших людей... Дай їм Боже здоров’я!

«Кедр» розповідає про нещодавній приїзд Президента України Володимира Зеленського: «Ми йшли, і раптом почався обстріл, довелось перебігати, але Зеленський на це відреагував спокійно, тільки його охорона занервувала. Залишив Президент і подарунки — боксерську грушу і тенісний стіл. Тепер тренуємося».

Стіл для настільного тенісу подарував Президент Володимир Зеленський під час нещодавнього візиту в райони проведення ООС.

Ще командир роти «Кедр» дуже любить каву сорту «робуста» найкращих селекцій і країн, сам її варить у турці. Смак пояснити неможливо, але в столиці таку справжню каву пити не доводилось.

Ну і наостанок. Коли ви лягаєте ввечері спати у свої ліжка, пам’ятайте, що і вдень і вночі на сході нас захищають українські воїни. У них не такі м’які перини, немає ванни перед сном,  поряд літають міни й кулі. Але вони справжні чоловіки — і хтось має виконувати цю роботу заради нас та України.
 

Фото автора.