Інгул приваблює любителів активного відпочинку.

Біля села Мигія Первомайського району на Миколаївщині Південний Буг тече природними порогами.

Територією Миколаївщини течуть 120 великих, середніх та малих річок, загальна довжина яких нараховує 3 609 кілометрів. До складу водних ресурсів входять сім лиманів, 26 озер, 44 водосховища та 59 кілометрів берегової смуги Чорного моря. Багато це чи мало? Спірне питання. Площі, зайняті водними об’єктами, становлять лише трохи більше шести відсотків території області. В регіональному офісі водних ресурсів зазначають, що місцеві водні ресурси області дуже обмежені, забезпечення водою здійснюється, в основному, за рахунок притоку з інших регіонів області. За питомими показниками водних ресурсів — на одиницю площі і на одного мешканця — область займає одне із останніх місць серед областей України. Тож питання їхнього збереження і рятування від обезводнення та повного зникнення — завдання і для обласної влади, і для вчених, екологів, представників громадських організацій, яким небайдужий стан водного фонду південної області.


Перший заступник Миколаївського міського голови Віталій Луков (ліворуч) та природоохоронець Олег Деркач (праворуч) обговорюють стан річок.

Уже не «Бог» через бездумну господарську діяльність

Півострів Миколаїв омивають дві потужні та колись повноводні річки — Південний Буг та його притока Інгул. Місто оточено 135 кілометрами водних артерій. Давні греки називали річку Південний Буг Гіпанісом, турки — Ак-су, що означає «біла вода», а наші пращури слов’яни охрестили її «Бог». Ця найбільш влучна назва означала — «багата» або «та, що тече по багатій, родючій землі». Згодом назва змінилася з-за того, що російський дослідник-геолог на початку 20 століття наплутав у мапах, тому з’явився Західний Буг та Південний Буг.

Річка Південний Буг — друга в Україні за протяжністю після Дніпра й єдина найдовша справжня українська, адже починається на території нашої держави та впадає в Чорне море на Миколаївщині. Вздовж течії Південного Бугу, там, де він утворює ланцюг порогів та перекатів, де скелясті береги та унікальний ландшафт, створено Національний природний парк «Бузький Гард». Нині, як вже писав «Голос України», землі парку можуть бути затопленими для потреб енергетики.

Та й взагалі сьогодні Південний Буг уже не «Бог», не такий повноводний та багатий, яким був за давніх часів і козацтва. І виною тому, перш за все — бездумна господарська діяльність. На річці 16 водосховищ, працює дві атомні станції та кілька гідроелектростанцій. Річка давно не тече сама, а регулюється греблями. В результаті більше стоячої води, більше цвітіння, погіршилася й якість води. І це вже вдарило по природному комплексу.

Ліва і найбільша притока Південного Бугу — річка Інгул. Значення водойми усвідомлювали й засновники міста, адже перша назва його була не Миколаїв, а Усть-Інгульск. Недовго вона протрималася, але такий факт мав місце. Давні слов’яни називали річку Онгол (Углом) або Вугластою. На географічній мапі цей «угол» легко знайти в міжріччі Південного Бугу і Дніпра в їхніх нижніх течіях. Там, де Дніпро різко змінює свій курс на шляху до моря, — із південно-східного напрямку на південно-західний.

У Миколаївській області в долині річки Інгул створено Регіональний ландшафтний парк «Приінгульський», мета якого — збереження в природному стані ділянки річки Інгул з її типовими та унікальними природними комплексами — фрагментами цілинного степу, водоймами, гранітними оголеннями, лісовими насадженнями. Якщо на головному річищі Інгулу протягом 354 кілометрів його шляху не так і багато перепон-гребель, то на притоках Інгулу людиною створено приблизно 900 гребель і гаток, що зовсім не сприяє природності водотоку, міграції риби, а, навпаки, збільшує замулення і заростання річищ очеретами, адже притоки Інгулу в час весняного водопілля не можуть очистити своє річище від надлишкового мулу.

Звісно, всі ці природні процеси, пов’язані із погіршенням стану річок, негативно відбиваються на стані довкілля Миколаєва та області, адже річки — це і якість води, і середовище існування людей, флори та фауни, і перспектива розвитку туризму.

Водним курсом

Обговорення всіх цих проблем давно триває в суспільстві. Тому за ініціативи громадських організацій, підприємців, представників органів влади в Миколаєві їх обговорили на круглому столі «Екологічний стан річок Південний Буг та Інгул, проблеми та перспективи їх вирішення». До публічного обговорення через платформу ZOOM доєдналося майже 50 представників громадськості міста.

Передусім учасники публічного обговорення прислухалися до думки відомого еколога, Заслуженого природоохоронця України, директора регіонального ландшафтного парку «Тилігульский» Олега Деркача. Він зазначив, що на стан річок впливають природно-кліматичні зміни та антропогенні чинники. «В останні десятиліття ми спостерігаємо підвищення середньорічної температури повітря та спекотну погоду влітку, — наголосив фахівець. — Це призводить до збільшення інтенсивності випарів з поверхні наших водойм. Це дуже помітно, особливо для замкнутих водойм, наприклад, наших лиманів, які стають засоленими. Крім того, помічаємо зменшення середньорічної кількості опадів у басейні, втрачаємо опади у вигляді снігу. Для нас вони важливі, тому що опади забезпечують водність річок. В останні роки, якщо Південний Буг і Інгул інколи замерзають, то причорноморські лимани вже взагалі не замерзають через теплі зими. Це призводить до того, що ми маємо негативний баланс прісного стоку, створюється дефіцит прісного балансу».

І якщо на природно-кліматичні фактори людині вплинути не під силу, то антропогенне навантаження на річки можна зменшити. Це такі чинники, як розораність вододільних ділянок; надмірна зарегульованість річок; ненормовані забори води; скиди неочищених стічних вод; порушення режиму водоохоронних зон і прибережних захисних ліній; недотримання правил проведення днопоглиблювальних робіт; наявність екологічно небезпечних об’єктів; недостатній рівень організації моніторингу якості поверхневих вод.

Артем Ващиленко, як експерт Миколаївської регіональної платформи реформ та один із організаторів круглого столу, зазначив, що публічне обговорення відбувається спільно із засіданням робочої групи з розробки Програми розвитку річок та маломірного судноплавства у Миколаєві, що сприяє поглибленому дослідженню цього питання та виробленню механізмів вирішення поставлених питань. Зустріч у такому форматі стала можливою за підтримки Агентства США по міжнародному розвитку USAID та PACT в Україні.

Учасники круглого столу дійшли думки, що влада та громадськість спроможні здійснити заходи з поліпшення екологічного стану миколаївських річок. Узагальнив пропозиції представник Громадської ради при Державній регуляторній службі України Валерій Вєтров. Зокрема, є ідея провести експедицію з обстеженням річок і оформлення відповідних документів, фото та відеоматеріалів задля фіксації, де є викиди або звалища сміття, а також для складання реєстру гідротехнічних споруд.

Серед наступних кроків: створення переліку підприємств, які забруднюють річки, з метою спрямування матеріалів до екологічних органів та відповідних служб для вжиття заходів реагування; моніторинг та контроль за проведенням відповідними установами гідрологічних вимірювань для визначення реальної ситуації з забрудненням річок; внесення пропозицій про спонукання до будівництва каналізаційних стоків у приватному секторі міста; розробка заходів щодо будівництва або реконструкції, ремонту споруд для очищення стічних вод, системи роздільної каналізації; розробка заходів по рекультивації порушених земель і територій полігонів ТПВ, сміттєзвалищ, які знаходяться поблизу прибережних зон та інші заходи.

Пропозиції почуті з боку представників органів влади. Так, присутня на засіданні голова комісії з екології Миколаївської обласної ради Алла Ряжських повідомила:  «На кожному засіданні нашої комісії ми обговорюємо питання модернізації очисних споруд водоканалів, без якої неможливо досягти поліпшення якості вод у басейнах наших річок. Дуже багато проектів модернізації очисних споруд розпочато, але готовність їх по області розмита в процентному співвідношенні. Вважаю, що слід створити робочу групу з цього питання та сформувати план на п’ять років модернізації очисних споруд області. На останній сесії прийнято пілотний проект очищення малих річок, який дасть нам можливість приєднатися до державної програми очищення малих річок і привести до ладу прибережні зони області».

Тож водний курс обрано. Залишається слідувати ним і дотримуватися його.


Алла Ряжських виступає за ухвалення обласної стратегії захисту водойм.

Фото з доступних джерел.